Свій останній бій воїн Сергій Яцук (позивний «Сірий») прийняв 18 січня 2025 року поблизу села Шевченко Волноваського району Донецької області. Захиснику назавжди залишився 41 рік.

Повідомляє Вінницька міська рада.

Сергій Яцук народився у Вінниці 21 березня 1983 року. Разом із сестрою його виховувала мама, ще змалку він прагнув бути для неї підтримкою. Після закінчення загальноосвітньої школи №27 Сергій вступив до Вінницького політехнічного технікуму, де здобував економічну спеціальність.

Саме в студентські роки він зустрів майбутню дружину Оксану. Разом вони створили сім’ю, у якій народилися син і донька. Сергій багато працював, аби забезпечити рідних і дати дітям усе необхідне. Свій професійний шлях він розпочав на кондитерській фабриці, а згодом працював у логістичній та торговельній сферах, постійно опановуючи нові навички.

«Його дуже поважали колеги та цінували друзі, – ділиться дружина полеглого Героя Оксана. – Раннє батьківство лише загартувало Сергія. Він побудував будинок, посадив дерево та власним прикладом виховував дітей. Чоловік багато читав, знався на історії, а у спорті захоплювався плаванням, бойовими мистецтвами й настільним тенісом. Йому було цікаво спробувати себе в усьому та дізнатися якомога більше. Постійний рух уперед був стимулом його життя, а головною метою завжди залишалося благополуччя родини та щасливе майбутнє України».

У лютому 2022 року Сергій Яцук добровільно став до лав Сил оборони України. Спочатку захищав небо над Вінниччиною у складі Повітряних сил, а згодом продовжив службу в 5-й окремій важкій механізованій бригаді.

Свій перший бойовий досвід стрілець отримав на Курахівському напрямку. Там Сергій зазнав поранення, однак після відновлення повернувся до побратимів. За сумлінну службу, професіоналізм та вагомий внесок у захист України командування відзначало його грамотами.

Про рішення захищати країну Сергій не вагався ані хвилини. Після початку повномасштабного вторгнення він разом з іншими добровольцями прийшов до військкомату і вже за кілька днів розпочав службу.

Навіть на передовій Сергій продовжував учитися та вдосконалювати свої військові навички. Він цікавився сучасними технологіями й був переконаний, що саме вони відіграватимуть важливу роль у війні.

«Навіть на війні Сергій залишався людиною, яка не боїться труднощів і завжди прагне розвитку. Він наполегливо опановував нові знання та навички, адже був переконаний, що вирішальними у цій битві є передові технології. Відтак невдовзі навчився ще й працювати з ПЗРК, – розповідає дружина полеглого воїна. – Здавалося, його ніщо не здатне зупинити… Після сповіщення, що Сергій зник безвісти, ми довго жили надією. Проте дива не сталося…»

18 січня 2025 року життя Захисника обірвалося під час бойового завдання поблизу села Шевченко Волноваського району на Донеччині.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.