8 серпня 2026 року життя мужнього Захисника Руслана Кропивлянського (позивний «Кропива») обірвалося внаслідок ворожого обстрілу поблизу села Добровілля Синельниківського району Дніпропетровської області. Воїну було 48 років.

Повідомила Вінницька міська рада.

Руслан Кропивлянський народився у Вінниці 25 липня 1978 року. Закінчив загальноосвітню школу №35. Згодом він здобув професію столяра у Вінницькому професійно-технічному училищі №3, а вищу освіту — в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.

Руслан працював у Будівельно-монтажному управлінні №2 ПрАТ «Укргазбуд», ДП ВСП «Стальконструкція» №126, КУП «ЕкоВін». Останнім місцем його роботи у цивільному житті був завод «Маяк».

Рідні згадують Руслана як людину, для якої чужі проблеми ніколи не були байдужими. Він умів підтримати, допомогти та залишався вірним тим, кого вважав друзями.

«Руслан був надзвичайно добрим та нікому не відмовляв у допомозі, – ділиться брат полеглого воїна Артем. – Він із великою ніжністю ставився до тварин – у його телефоні навіть на передовій зберігалася ціла колекція фото з хвостатими улюбленцями. У людях брат понад усе поважав чесність, щирість і порядність. Якщо вважав когось справжнім другом, то залишався вірним йому на все життя. Руслан ніколи не відступав від своїх принципів і завжди дотримувався високих моральних цінностей…»

Наприкінці 2022 року Руслан Кропивлянський приєднався до лав Збройних Сил України. Спочатку служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, а згодом продовжив бойовий шлях у складі 141-ї окремої механізованої бригади.

Солдат-кулеметник воював на Бахмутському та Лиманському напрямках. Також виконував бойові завдання у складі мобільної вогневої групи на Дніпропетровщині. За час служби Руслан тричі отримував поранення, однак після лікування та реабілітації щоразу повертався до побратимів.

Удома на Захисника чекали донька, батьки та брат. Про пережите на війні Руслан намагався багато не розповідати, аби не змушувати рідних хвилюватися.

«Руслан мало розповідав про війну – хотів уберегти нас від хвилювань, – каже Артем. – Врізався в пам’ять лише один із його спогадів. Під Бахмутом брат під вогнем брав участь в евакуації з поля бою чотирьох своїх поранених побратимів, трьом із яких це врятувало життя…»

8 серпня Руслан Кропивлянський загинув поблизу села Добровілля. Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.