Минає два роки відтоді, як на війні загинув Максим Петрович Гуменюк. Життя молодшого сержанта обірвалося 4 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вовченка Покровського району Донецької області. Йому було 26 років.
Про життєвий шлях воїна розповіла секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.
Максим Гуменюк народився 4 березня 1998 року в Калинівці. Після закінчення школи юнак вступив до Козятинського училища. Саме тут він зустрів дівчину, яка згодом стала його дружиною.
У 2017 році Максим переїхав до Козятина. Через два роки молоді люди одружилися, а згодом у родині народилася донечка Міла. Вона була найбільшою радістю батька. Максим безмежно любив свою маленьку принцесу, прагнув бути поруч і мріяв про її щасливе майбутнє.
Заради родини, заради майбутнього своєї дитини Максим ухвалив рішення стати на захист України. 30 січня 2024 року він підписав контракт із військовою частиною А4350.
Спочатку на нього чекала військова підготовка в Житомирі, а після цього — навчання в сержантській школі. Після завершення навчання він ненадовго повернувся додому, щоб побути з найріднішими.
Та попереду був фронт. Бойовий шлях Максима Гуменюка у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України проліг Покровським напрямком. Серед побратимів він мав позивний «Гума».
4 листопада 2024 року поблизу Вовченки Покровського району Донецької області позиції українських захисників зазнали артилерійського та мінометного обстрілів. Унаслідок ворожого вогню молодший сержант Максим Гуменюк загинув.
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише після проведення ДНК-експертизи вдалося встановити його особу. Про підтвердження загибелі родина дізналася 30 квітня 2026 року. Рідні чекали на Максима, сподівалися на добру звістку, але замість повернення додому отримали страшне підтвердження. Рік і п’ять місяців тривало його повернення до рідної землі.
За мужність і відданість Україні Максима Гуменюка відзначили нагородою Міністра оборони України «Залізний хрест». Посмертно його також нагородили відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм».
Поховали захисника на міському кладовищі Козятина, на Алеї Слави.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
