Після бою 16 листопада 2024 року поблизу села Пустинка Донецької області зв’язок із Захисником Олегом Мерзлим (позивний «Кубік») обірвався. Відтоді його доля залишалася невідомою — воїн вважався зниклим безвісти. Лише згодом родина отримала підтвердження, що Олег загинув. Йому назавжди залишилося 26 років.

Про Героя повідомляє Вінницька міська рада.

Олег Мерзлий народився 29 вересня 1998 року у Вінниці. Навчався у школі №5, а після її закінчення вступив до Вищого художнього професійно-технічного училища №5. Там опанував одразу кілька професій — штукатура, лицювальника-плиточника та майстра монтажних систем утеплення будівель.

Майже три роки Олег працював на заводі у Польщі. У 2020 році повернувся в Україну та продовжив працювати на Батьківщині. До мобілізації він був працівником відділу логістики однієї з відомих торговельних мереж.

Та за будь-яких обставин Олег залишався людиною, яка вміла нести світло іншим. Навіть після особистої трагедії — смерті матері — він не втратив життєрадісності та любові до людей.

«Дуже рано нас спіткало велике горе: кілька років тому пішла у засвіти наша мама. Попри важку втрату, Олег залишався світлою, веселою та життєрадісною людиною. Завжди усміхнений і позитивний, він із глибокою повагою ставився до старших і з щирою любов’ю – до друзів та однолітків. У студентські роки його захоплювали українські народні танці, де він став надійною опорою та партнером для дівчат, – згадує сестра Захисника Оксана. – Брат мав великі плани на майбутнє. Проте він ні на мить не замислювався над тим, щоб уникнути служби. Олег не боявся, не тікав і був відданим Батьківщині до останнього подиху…»

Восени 2024 року Олег став до лав Збройних Сил України. Після навчання у Великій Британії опанував військову спеціальність оператора радіоелектронної боротьби та служив у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка.

Його підрозділ виконував бойові завдання на Покровському напрямку — одному з найскладніших на фронті.

16 листопада 2024 року після бою Олег перестав виходити на зв’язок. Для рідних почався болісний період невідомості. Дні перетворилися на місяці, а очікування розтягнулося майже на два роки. Надія залишалася навіть тоді, коли кожен новий день без звістки ставав дедалі важчим.

«Увесь цей час батько й я сподівалися, надіялися та вірили, – розповідає сестра полеглого Героя. – Щосуботи з молитвою я долучалася до акцій пам’яті у рідному місті, їздила на подібні заходи й до Києва. На жаль, підтвердилося найстрашніше… Звістка про загибель Олега розбила нам серце. Але попри невимовний біль, сьогодні ми нарешті зможемо спокійно та з усіма почестями поховати брата вдома…»

Поховали Захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.