6 серпня 2026 року поблизу селища Новотаврійське Запорізької області загинув Захисник України Віктор Гусляков (позивний «Цой»). Йому назавжди залишилося 45 років.

Повідомляє Вінницька міська рада.

Віктор народився 5 листопада 1980 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №27, після чого вступив до Центру професійно-технічної освіти №1 та здобув професію автослюсаря.

Після строкової служби Віктор пішов на роботу. Багато років працював на науково-виробничому підприємстві «Гамма», а згодом — на одному з місцевих ринків будматеріалів.

Взимку 2026 року Віктор став до лав Збройних Сил України. Він служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» та виконував бойові завдання на Оріхівському напрямку на посаді спорядника наземних дронів.

Для побратимів Віктор був людиною, на яку можна було покластися. Безстрашний, рішучий і вірний він не звик відступати перед небезпекою.

Під час останнього бойового завдання його група потрапила під масований ворожий обстріл. Віктор першим помітив FPV-дрон і встиг попередити побратимів. Завдяки його уважності та миттєвій реакції троє членів екіпажу залишилися живими.

У пам’ять про цей подвиг побратими присвятили Віктору вірш:

«Цой – позивний, що знав увесь підрозділ,
Де РБНС тримав свій бойовий рубіж.
Ти не лишав ніколи друзів в горі.
Завжди йшов першим крізь буревій і ніж…»

За позивним «Цой» була особлива історія. Віктор слухав музику свого зіркового тезки — Віктора Цоя.

«На війні брат часто слухав хіт свого зіркового тезки Віктора Цоя про те, що війна – справа молодих і найкращі ліки від зморшок, – ділиться сестра полеглого Героя Світлана. – Він був моїм молодшим братом. Тим, хто приносив звідусіль котиків та виходжував їх. Тим, хто не терпів корисливих людей та завжди до всього ставився з гумором. Наприклад, коли я поскаржилася на повітряні тривоги, він відповів: “Дивно, а у нас на передовій тихо…” Тим, хто був найкращим дядьком і другом для моїх дітей та дідусем для моєї першої онуки… Віктор понад усе мріяв, щоб якнайшвидше закінчилась війна і діти жили під мирним небом».

6 серпня його життя обірвалося поблизу Новотаврійського на Запоріжжі. Але ціною власного життя Віктор урятував трьох побратимів — і цей його вчинок назавжди залишиться частиною пам’яті тих, хто знав його та воював поруч.

Поховали Захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.