1 липня 2026 року поблизу Лимана Костянтин Ткачук зазнав тяжкого мінно-вибухового поранення. Майже два тижні лікарі боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося. Його серце зупинилося 15 липня. Захисникові назавжди залишилося 30 років.
Про це повідомила Вінницька міська рада.
Костянтин народився 10 червня 1996 року у Вінниці. Ще змалку захоплювався технікою, тому майбутню професію обрав без вагань. Після закінчення школи №16 вступив до професійно-технічного училища №19, де здобув фах автомеханіка. Працював за спеціальністю на підприємствах рідного міста, де його цінували за професіоналізм, відповідальність і працьовитість.
У родині Костянтин був людиною, на яку завжди можна було покластися. Після народження молодшого брата став для нього наставником, другом і підтримкою. Не меншою опорою був для матері, коханої дружини та трирічного сина, якому присвячував увесь вільний час.
«Костянтин на техніці розумівся як ніхто. Ця пристрасть у нього з дитинства: розпочалася з першого велосипеда, далі був мотоцикл, і пішло-поїхало… Він завжди був у роботі, завжди на своєму місці та на високому рахунку в колег», – розповідає мати Героя Олена.
У 2025 році чоловік став на захист України. Служив у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де отримав позивний «Механік». Досвідчений водій, він неодноразово виконував складні та небезпечні бойові завдання на Донецькому напрямку, доставляючи необхідне туди, де кожен виїзд міг стати останнім.
Навіть перебуваючи на фронті, Костянтин найбільше думав про своїх рідних.
«Син нікому не бажав зла й жив із відкритою душею, не спаплюжив себе ані шкідливими звичками, ані сумнівними компаніями. Перебуваючи на фронті, він мріяв про те, щоб його дитина змогла побачити море. Усіх нас налаштовував на цю поїздку, щоб ми змогли хоч трохи відволіктися та відпочити», – згадує мати воїна.
Поховали воїна на кладовищі у Вінницьких Хуторах (вул. Генерала Шаповала).
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
