Станіславу Назаренку мало б вже бути 28 років. Та назавжди йому залишиться 25…

17 березня 2024 року серце українського Захисника зупинилося після важкого поранення, отриманого у боях за Донеччину.

Про це повідомляє видання «Мій Липовець».

До початку повномасштабної війни Станіслав працював за кордоном. Та щойно росія розпочала повномасштабне вторгнення, він без вагань повернувся додому. Разом із другом добровільно став до лав Сил оборони, адже був переконаний: у найважчий для країни час не можна залишатися осторонь.

Воїн проходив службу у складі 128-ї окремої бригади Сил територіальної оборони «Дніпро». Як головний сержант і командир гранатометного відділення виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках. Побратими запам’ятали його мужнім, рішучим і людяним — людиною, яка не лише вправно воювала, а й завжди дбала про тих, хто був поруч.

8 березня 2024 року поблизу села Старомайорське на Донеччині Станіслав зазнав поранень, несумісних із життям. Медики до останнього боролися за нього у лікарні Дніпра, однак 17 березня серце Захисника перестало битися.

За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі Указом Президента України Станіслава Назаренка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.