Олег Сташевський народився 19 червня 1983 року в селі Косанове, що на Вінниччині, виріс працьовитим, спокійним і відповідальним. Після 9 класів місцевої школи продовжив навчання у селі Кунка, а згодом здобув фах водія.
Олег служив строкову службу в армії, а після повернення працював у колгоспі та охоронником у ПрАТ «Зернопродукт». Створив міцну сім’ю: разом із дружиною Тетяною виховував двох дітей — сина Дениса та доньку Настю. Був уважним батьком, турботливим чоловіком і надійною опорою для рідних.
Коли у 2015 році почалась російська агресія на сході України, Олег без вагань долучився до захисту держави. Брав участь в АТО у Маріуполі та отримав статус учасника бойових дій. Попри всі труднощі, повернувшись додому, не полишав сподівань на мир і мав багато планів на майбутнє.
Але 24 лютого 2022 року усе змінилось. У перші дні повномасштабного вторгнення Олега знову мобілізували. Він став старшим солдатом військової частини А4007, 110 окремої механізованої бригади. Служив на Донеччині, захищаючи кожен клаптик рідної землі.
12 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Бурлацьке Волноваського району, життя Олега трагічно обірвалося внаслідок атаки ворожих FPV-дронів.
Провести Героя в останню путь прийшли сотні людей. Поховали Олега Сташевського 17 січня в рідному селі Косанове. Він залишиться в пам’яті земляків як скромний, гідний, вірний чоловік — той, хто ніколи не стояв осторонь, коли Батьківщина потребувала захисту.
Світла памʼять і вічна шана Герою!
