Ігор Линник віддав своє життя за Україну 15 листопада 2023 року поблизу села Синьківка на Куп’янському напрямку. Перед своєю загибеллю він встиг врятувати двох поранених побратимів. Захисникові назавжди залишилося 49 років.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Ігор Линник народився 17 січня 1974 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №6, а згодом здобув професію плиточника-облицювальника у Вінницькому професійно-технічному училищі №5. Під час строкової служби познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Після демобілізації вони створили сім’ю, виховали сина та прожили багато щасливих років разом.
У мирному житті Ігор працював у сфері шиномонтажу. Любив спорт, захоплювався футболом, із задоволенням грав із друзями та підтримував улюблені команди.
До лав Збройних Сил України чоловік долучився добровільно влітку 2022 року. Служив старшиною у 34-му батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Брав участь в обороні Херсона, Бахмута, Часового Яру та Костянтинівки. За захист Бахмута був відзначений державною нагородою.
Рішення стати на захист країни Ігор ухвалив після російського ракетного удару по центру Вінниці у липні 2022 року. Допомагаючи рятувальникам на місці трагедії, він побачив наслідки ворожого терору на власні очі.
«Саме тоді син вирішив добровольцем йти на фронт. Уже за два дні Ігор приєднався до війська, де вивчився на помічника оператора зенітної установки. Попри це, на передовій він частіше діяв як піхотинець – завжди першим йшов у бій, дбаючи про побратимів. Вони ж цінували його за відвагу, витривалість та надійність», — згадує батько полеглого воїна Іван Васильович.
Свій останній бій Ігор прийняв поблизу Синьківки. Перед смертю він встиг врятувати два життя.
«Ігор був надзвичайно добрим і ніколи не проходив повз чужу біду. А найвищою цінністю для нього залишалася сім’я. Він був гарним сином і братом, люблячим чоловіком і батьком. Понад усе Ігор мріяв дочекатися онуків, але, на жаль, війна дуже рано забрала його життя, – каже батько Героя. – Загибель Ігоря – це величезне горе для всієї нашої родини, його друзів і колег. Проте для нас важливо, що після довгих місяців очікування ми нарешті можемо віддати синові останню шану на рідній землі, поховавши його поряд із такими ж воїнами, як він. Всі вони – Герої та заслужили на вічну пам’ять».
Останній спочинок Захисник знайшов на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
