Олександр Вільчинський загинув 10 березня 2022 року в Маріуполі, боронячи Україну. За два дні до цього йому виповнилося лише 20 років.

Олександр народився 8 березня 2002 року в багатодітній родині у селі Польова Лисіївка. Із ранніх років мріяв про краще майбутнє, власну родину та дім. Та доля підготувала для нього важкі випробування — хлопець рано втратив батьків, тому змалку вчився покладатися насамперед на себе.

«Над Олександром взяв опікунство його хрещений батько, місцевий вчитель Василь Якович Гуменюк, нині покійний», — розповіла тітка захисника Марія.

Освіту Олександр здобував у Староприлуцькій школі-інтернаті. Після її закінчення вступив до професійно-технічного училища №14 у Вороновиці, де опанував професію бджоляра.

«Навчався добре. Взагалі племінник був добрим і на допомогу завжди приходив. Дуже любив собак», — згадує тітка.

У 18 років Олександр підписав контракт із 56-ю окремою мотопіхотною бригадою та став на шлях воїна.

«Зразу був таким запальним, гарячкуватим. А потім уже, як пішов воювати, став серйознішим, мудрішим, відповідальнішим. Зробив собі татуювання на руці, англійською напис “I love Ukraine”», — розповіла Марія.

Війна змінила його. Юнак швидко подорослішав, став більш зосередженим і відповідальним.

Востаннє Олександр зателефонував тітці 9 березня 2022 року. Тоді повідомив, що перебуває в оточенні в Маріуполі, а боєприпаси майже закінчилися. Після цієї розмови зв’язок із ним обірвався.

За офіційними даними, Олександр Вільчинський загинув 10 березня 2022 року в Маріуполі. Лише у грудні 2025 року тіло полеглого воїна вдалося ідентифікувати.

У скорботі за Олександром залишилися бабуся, тітка, три сестри та два брати. Один із його братів нині також захищає Україну.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.