Костянтин Бойко народився 27 грудня 2000 року у селі Бондурівка на Немирівщині. Він був надзвичайно світлою та життєрадісною людиною, яка любила життя, свою родину і понад усе — Україну. Його життєвий шлях обірвався надто рано, але залишив глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.

У березні 2023 року Костянтин був мобілізований до лав Збройних Сил України. Пройшовши спеціальну підготовку, він став навідником 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки — спочатку Оріхів Запорізької області, а згодом Донеччину. 27 грудня 2023року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області захисник загинув.

Він ніколи не нарікав на труднощі — навпаки, завжди знаходив слова підтримки для побратимів, піднімав настрій, вірив у Перемогу і надихав інших вірити разом із ним. Його сила була в простих, людяних вчинках — у вмінні триматися, не здаватися, бути прикладом стійкості й мужності.

Та найбільшим скарбом для Костянтина була його маленька донечка. Він мріяв побачити, як вона зростає, підтримати її перші кроки в житті, дарувати свою любов і турботу. Його не стало фізично, але він назавжди залишиться для неї найкращим татом — героєм, який поклав життя за її майбутнє.

Костянтин мав багато мрій, планів, але понад усе — мав велике серце. Сьогодні його ім’я назавжди вписане в історію українського народу. Він був і залишається прикладом справжньої мужності, любові до Батьківщини та нескореності духу.

Вічна пам’ять і слава Герою!