Вадим Андрійович Чижевський, позивний «Каспер», віддав своє життя за свободу України 2 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання.

Вадим народився 2 березня 1974 року у родині Андрія Володимировича та Лариси Михайлівни. Він з’явився на світ крихітним хлопчиком вагою лише 900 грамів — як кажуть рідні, “дитина, випрошена у Бога”. Його сестра Світлана згадує, що з дитинства Вадим був спокійним і лагідним, але водночас сильним духом — таким залишався все життя.

Дитинство минуло у рідному селі. Він навчався у Войнашівській школі, згодом у Чернятинському технікумі, де формувався його характер — відповідальний, наполегливий і працелюбний. Після служби в армії здобував освіту у Кам’янець-Подільському аграрному університеті, працював у колгоспі, а потім — лісником у Підлісному Ялтушкові.

Саме серед тиші лісу він зустрів свою долю — кохану Любу, з якою виховав двох синів — Ростислава та Дмитра. Родина була для нього найбільшою цінністю.

Пізніше сім’я переїхала до Бару, де Вадим працював на консервному заводі. Колеги згадують його як людину совісну, добру, готову допомогти кожному. Він не потребував гучних слів, бо його вчинки говорили самі за себе.

Коли у 2014 році почалася війна на сході України, Вадим добровольцем пішов у зону АТО. Повернувся змужнілим і мовчазнішим — із досвідом, який залишає слід у серці кожного воїна.
Та коли у 2022 році ворог знову ступив на українську землю, Вадим не вагався — став до зброї, щоб боронити Батьківщину.

«Я буду на цій війні або до кінця війни, або до свого кінця», — говорив він рідним.

Попри проблеми зі здоров’ям, він залишався в строю. Служив на передовій, де виконував найважчі завдання.
2 жовтня 2024 року поблизу позицій у зоні бойових дій внаслідок дронової атаки життя воїна трагічно обірвалося.

«Він відчував, що це буде його останній вихід, — згадує сестра. — Ми навіть не знали, у якій він частині служить, бо він ніколи нічого не розповідав».

За мужність і відвагу Вадим Чижевський був відзначений відомчою нагородою “За відвагу”, а після смерті — орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Його життя — це приклад гідності, чесності й любові до людей і своєї землі. Він не шукав слави, просто робив те, що вважав правильним.
Пам’ять про Вадима Чижевського живе у його синах, рідних, побратимах і всіх, хто знав цього світлого, мужнього чоловіка.

Вічна пам’ять Герою України — Вадиму Андрійовичу Чижевському!