Йому було лише 33. Він міг мріяти, будувати, кохати. Але обрав — боронити рідну землю.
Микола Бабій народився 28 квітня 1992 року в мальовничому селі Нетребівка Тульчинського району. Тут минули його дитячі роки, тут він виріс добрим, спокійним і щирим.
Микола навчався у місцевій школі, а після її завершення — у Вінницькому професійно-технічному училищі. Здобув фах оператора комп’ютерного набору, працював у Вінниці, допомагав батькові, був опорою для родини. Його життя могло бути зовсім іншим, але…
У лютому 2025 року він свідомо прийняв рішення стати до лав Збройних Сил України. Служив снайпером у роті вогневої підтримки. Служив чесно, гідно і віддано, захищаючи Україну на Запорізькому напрямку.
Про Миколу говорять як про людину світлої душі. Завжди усміхнений, доброзичливий, з глибоким внутрішнім спокоєм і вмінням нести тепло іншим. Побратими цінували його за справедливість і надійність. Родина — за любов. А громада — за те, що був одним із тих, хто не відвернувся від обов’язку у найтяжчий час.
7 травня 2025 року хоробрий український Захисник Микола Бабій загинув внаслідок отриманих поранень в районі населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області.
Історія Миколи Бабія — це історія справжнього українця, для якого любов до рідної землі була не просто словами. Він віддав життя за те, щоб ми могли жити.
Світла памʼять!
