Майже пів року рідні Андрія Перожика жили між надією та відчаєм. Після запеклого бою, що відбувся 24 грудня 2024 року поблизу села Нововасилівка Покровського району Донецької області, воїн вважався зниклим безвісти. Та згодом найстрашніші побоювання родини підтвердилися — Андрій загинув, захищаючи Україну. Йому назавжди залишилося 42 роки.

Повідомила Вінницька міська рада.

Андрій Андрійович Перожик народився 5 грудня 1982 року в селі Красне Тиврівського району. Проте майже все його життя було пов’язане з Вінницею. Тут він навчався у загальноосвітній школі №18, а після її закінчення вступив до Вінницького національного технічного університету. Згодом присвятив себе сфері логістики, де пройшов шлях від експедитора до комірника структурного підрозділу.

Найбільшою цінністю для Андрія була його родина. Разом із дружиною Зоряною він виховував трьох дітей — сина та доньок-двійнят. Також до останнього дня дбав про своїх батьків, будучи їхньою єдиною дитиною.

«Андрій був єдиною дитиною у батьків, про яких дбав до останнього свого подиху. Сам же понад усе прагнув мати велику родину. Син та доньки стали для нього найбільшою радістю у житті, їм він присвячував кожну вільну хвилину. Вечори у сімейному колі перетворювалися для дітей на захопливу подорож в історію, мистецтво, розуміння буття. Він знав усе, міг дати відповідь на будь-яке запитання, — згадує дружина Небесного Воїна Зоряна. — Заради майбутнього дітей Андрій і пішов на війну. Мріяв побачити їх дорослими та згодом дочекатися онуків. Казав, що поряд із найкращою бабусею він стане неперевершеним дідусем…»

У жовтні 2024 року Андрій добровільно став до лав Збройних сил України. Служив стрільцем у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та брав участь у боях на Донеччині.

24 грудня 2024 року під час бою поблизу Нововасилівки Покровського району зв’язок із воїном обірвався. Відтоді його вважали зниклим безвісти. Родина не припиняла вірити, що Андрій живий, однак згодом стало відомо про його загибель.

«Того трагічного дня Андрій добровільно зголосився виконати ризиковане завдання, яке коштувало йому життя», — ділиться дружина полеглого воїна.

Останній спочинок захисник України знайшов на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.