13 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку поблизу населеного пункту Пушкіне, загинув солдат 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка — Олександр Сергійович Личманюк, відомий серед побратимів під позивним «Папай». Йому було лише 27 років.
Після тривалих місяців невідомості рідні отримали підтвердження загибелі Героя. З 9 грудня 2024 року він перестав виходити на зв’язок, і десять довгих місяців родина жила надією. Результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Олександр загинув, виявивши надзвичайну стійкість і мужність, відбиваючи штурм ворога.
Олександр Личманюк народився 1 липня 1997 року в місті Гайсин на Вінниччині. Він був первістком у родині — довгоочікуваним сином, якого батьки любили понад усе. З першого по дев’ятий клас навчався у Гайсинській школі №5, а середню освіту здобував у Тульчинському ліцеї з підвищеною військово-фізичною підготовкою. Ще тоді юнак мріяв про офіцерські погони й військову кар’єру.
Після ліцею вступив до Львівської академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Та, не дочекавшись випуску, пішов добровольцем до лав Збройних Сил України, обравши службу в 59-й окремій мотопіхотній бригаді «Вінницькі скіфи».
Ще у юному віці він пройшов бойові випробування в зоні АТО та ООС. Пережив поранення й контузії, проте щоразу повертався до строю. У побратимів користувався повагою — за хоробрість, витривалість і відкриту вдачу.
Олександр був активним, життєрадісним і щирим. Усе, за що брався, робив із натхненням: умів майструвати, смачно готував, був справжнім господарем. Особливою була його любов до молодшої сестрички Катрусі — завжди захищав її і намагався вберегти від усього поганого.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр, не вагаючись ані хвилини, знову став до лав рідної 59-ї бригади. Служив стрільцем-санітаром мотопіхотного спеціалізованого відділення (підрозділ «Шквал») військової частини А1619. Його бойовий досвід і рішучість рятували не одне життя.
Перед виходом на останнє бойове завдання Олександр сказав матері, що «перед ним дорога в один кінець» — наче відчував, що цього разу може не повернутися. Через кілька днів зв’язок із ним обірвався.
«Олександр Личманюк був справжнім патріотом своєї держави, який без вагань став на захист незалежності та свободи України, своєї рідної домівки та улюбленої родини. Вірний син свого народу віддав найдорожче – власне життя заради миру у своїй країні. Він не встиг створити сім’ю, народити дітей, насолодитися красою життя, адже пожертвував ним заради українського народу», — зазначено у повідомленні Гайсинської громади.
У Олександра залишилися мама Альона, батько Сергій, сестра Катруся та велика родина, яка безмежно пишалася своїм сином і братом.
Тепер солдат «Папай» навіки 27-річний. Його ім’я вписане до Небесного Легіону Героїв України.
Вічна пам’ять Герою!
