Був єдиним сином у матері.

8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області загинув старший сержант Олексій Мазур. Про його загибель повідомили в Липовецькій громаді.

Олексій народився у 1995 році в місті Липовець на Вінниччині. Згодом жив і навчався у Києві, де закінчив Київський університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Цивільне будівництво». У повсякденному житті захоплювався спортом — велоспортом, бігом, джиу-джитсу, любив походи в гори, читав, зокрема «Володаря перснів», цінував прості радощі, як-от смачну їжу.

З 2015 року Олексій брав участь у російсько-українській війні. Служив у зоні АТО/ООС на Донбасі у складі полку «Азов», де був фельдшером відділення збору та евакуації поранених медичної роти. Його роботою було рятувати життя.

Але він міг не потрапити на фронт через те, що в дитинстві переніс онкологічне захворювання.

“Коли він одужав, сказав: “Мамочка, Бог мені повернув життя, щоб я рятував інших”. Тому він пішов на медика. Із 2015 року він на війні. Спочатку був у “Святій Марії” (добровольчий батальйон спецпризначення – ред.), потім – в “Азові”. Проходив місяць тому злагодження під Києвом, був інструктором, навчав. Серед його друзів-медиків з “Азову” залишилися двоє, він тринадцятий, хто загинув”, – говорить тітка загиблого Валентина Григорук.

На початку 2022 року отримав травму коліна, переніс операцію 22 лютого. Попри складну реабілітацію, намагався якнайшвидше повернутися до служби. Через ускладнення змушений був тимчасово відновлюватися, але згодом знову став до строю. Мав можливість залишитися в тилу, однак свідомо повернувся на передову, розуміючи важливість своєї місії як медика.

“Я був в Маріуполі і він мені дуже допомагав, він дуже розумним був, багато знав, вчив. В мене були проблеми з медициною, він мене вчив. Дуже багато знав, і досвіду передав. Ця втрата звичайно велика, як на людському рівні, так і для нашої бригади. Я дуже йому вдячний, я не забуду, я буду мститися до нього до кінця. Він до останнього за всіх боровся”, – розповів його побратим Ярослав.

У березні 2023 року Олексій одружився. Через три місяці він загинув.

«Олексій був досвідченим і талановитим парамедиком. Завжди навчався новому, розвивався і ділився своїми знаннями з іншими. Він був сміливим, чесним і справедливим. Завжди всім допомагав, рятував і людей, і тваринок. Олексій був турботливим сином для мами і найкращим чоловіком для мене. Цей світ втратив чудову людину, яка могла б врятувати ще багато життів. Ніколи не пробачимо і не забудемо», — розповіла дружина Ілона.

Олексія Мазура поховали у рідному місті Липовець.

У нього залишилися мати Людмила Михайлівна та дружина.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.