18 серпня у лікарні міста Дніпро зупинилося серце захисника України Руслана Владишевського. Йому було лише 40 років.

Руслан народився і виріс у селі Станіславчик, де закінчив місцеву школу. У 2009 році його родина переїхала до Жмеринки. Тут чоловік здобув освіту у Жмеринському вищому професійному училищі за спеціальністю «помічник машиніста» та деякий час працював за фахом. Згодом займався будівельно-ремонтними роботами.

Руслан був доброю, щирою та спокійною людиною. Вірив у Бога, щодня молився за мир і мріяв, аби страждання українців нарешті скінчилися. Про нього казали: «Він і мухи не образить».

Військового досвіду чоловік не мав — не проходив строкову службу, ніколи не тримав у руках зброї. Але коли настав час, не вагаючись, став на захист рідної землі.

«Спочатку він проходив навчання у м. Десна. Дзвонив і розповідав, що фізично дуже важко, але ще важче морально, адже він нічим не може мені допомогти. Запитує: мамо, що ти робиш? А я кажу: картоплю копаю. А він так жалібно: мамочко, як би я тобі хотів допомогти, не копай сама, найми когось», — пригадує мати, Людмила Олексіївна.

Після короткої підготовки Руслан разом із побратимами 3-го штурмового спеціалізованого відділення вирушив боронити Україну на Донецький напрямок, у район села Дружківка. Там йому стало зле, але ні він, ні його побратими не надали цьому великого значення — на фронті важко всім.

«Коли він дзвонив мені, то розповідав, що сили його зовсім покидають. У нього опухли ноги, боліло серце, смикало вухо, відмовляла рука… Коли його, нарешті, госпіталізували, провели обстеження і виявили, що у нього гепатит С. Він телефонував і казав: мамо, я так не хочу помирати, мені б Жмеринку побачити ще хоч одним оком!» — не стримуючи сліз, розповідає згорьована мама.

Лікарі боролися за його життя, робили все можливе, щоб урятувати мужнього воїна, який, попри біль і виснаження, стояв на захисті України.

На жаль, серце 40-річного захисника, жмеринчанина Руслана Владишевського, зупинилося 18 серпня.

Вічна пам’ять Герою!