Після півтора року очікування та невтомних молитов до рідного дому «на щиті» повертається воїн Безносюк Євгеній Ігорович — солдат, водій механізованого батальйону 154-ї окремої бригади.

Євгеній народився 6 грудня 1995 року в селі Кіблич. Тут пройшло його безтурботне, щасливе дитинство. Коли хлопцю виповнилося шість років, він разом із мамою переїхав до міста Гайсин.

У 2002 році Євгеній розпочав навчання в міській школі №5, яку успішно закінчив у 2011 році. Після школи вступив до Ладижинського технікуму механізації сільського господарства на факультет механіки, а згодом перевівся до Теплицького професійного аграрного ліцею, де здобув фах тракториста.

Свою трудову діяльність юнак розпочав у 2014 році — трактористом-машиністом у ТОВ «ПК «Зоря Поділля». Спочатку працював у Мелешківському, а потім — у Кунківському відділках підприємства. Проживав у селі Огіївка, разом із бабусею Ганною Наумівною та дідусем Анатолієм Філімоновичем, для яких був справжньою підтримкою й гордістю.

За характером Євгеній був добрим, щирим і працьовитим. Не цурався жодної роботи, завжди приходив на допомогу, мав багато друзів і користувався повагою серед односельців.

Після шести років роботи він вирішив спробувати себе на іншому підприємстві й переїхав до міста Радехів Львівської області, де протягом трьох років працював комбайнером у ПСП «Південний Буг». У 2023 році повернувся до рідної Огіївки, щоб доглядати за хворою бабусею.

У червні 2024 року Євгеній став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у званні солдата, на посаді водія 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 154-ї бригади.

15 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області, Євгеній Безносюк загинув. Довгий час вважався зниклим безвісти. Лише через 15 місяців завдяки проведенню ДНК-експертизи вдалося підтвердити його загибель.

Вічна пам’ять Герою!