Автор: Історії Героїв, Жмеринський район

До останнього залишався поруч із побратимами. Історія Володимира Грибика

Володимир Грибик

7 травня 2026 року під час виконання службових обов’язків на Харківщині раптово зупинилося серце військовослужбовця Володимира Грибика. Захиснику було 56 років.
Про втрату повідомило видання «Жмеринка.City».

Володимир Іванович народився і виріс у Жмеринці. Навчався у ліцеї №6, а згодом — у Жмеринському вищому професійному училищі, де здобув спеціальність помічника машиніста. Певний час працював за фахом, однак значну частину життя провів за кордоном. Після повернення до України оселився у Браїлові разом із літньою матір’ю.

До лав Збройних сил України Володимира мобілізували 22 травня 2025 року. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям, він свідомо вирішив стати на захист держави. Його сестра Ольга, яка також служить у війську — у 14-й бригаді «Червона калина», — переконувала брата оформити списання за станом здоров’я. Та чоловік наполіг: поки має сили, буде поруч із побратимами.

Рідні розповідають, що навіть коли хвороба стрімко прогресувала, Володимир не припиняв виконувати службу. Возив боєприпаси, допомагав військовим, підтримував товаришів та ніколи не скаржився. В останні місяці він уже пересувався з палицею, але до останнього залишався щирою, доброю та небайдужою людиною.

Після смерті медики встановили, що військовослужбовець мав важке онкологічне захворювання — рак шлунка.

Близькі згадують Володимира Грибика як спокійного, неконфліктного та надзвичайно чуйного чоловіка, який завжди був готовий допомогти іншим у складну хвилину.

У скорботі залишилися мати Ганна Степанівна, син Ярослав, донька Яна, сестра Ольга, брат Віктор, рідні, друзі та всі, хто знав і поважав Захисника.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.

Close