20 листопада 2025 року перестало битися серце мужнього захисника України Олександра Тузенка. Сержант, технік роти дистанційного мінування, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Олександр Володимирович Тузенко народився 24 травня 1991 року. Йому пощастило зростати у щасливій родині, де панували любов і турбота. Саме це виховало в ньому людяність, доброту та незламний характер.
З дитинства Олександр був щирим, відкритим та мав добре серце. Відвідував дитячий садок «Вишенька», навчався у місцевій загальноосвітній школі І–ІІ ступенів. Учителі та друзі пам’ятають його як життєрадісного, веселого хлопця з тонким почуттям гумору. Він умів підтримати, розрадити, подарувати усмішку навіть у найважчі хвилини. Любив спорт, був працьовитим і завжди готовим прийти на допомогу.
Олександр здобув професії штукатура-лицювальника-плиточника, тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника та водія транспортних засобів. Необхідні знання та навички він отримав під час навчання у Жмеринському вищому професійно-технічному училищі та Кузьминецькому професійному аграрному ліцеї. Чоловік не боявся роботи й завжди прагнув бути опорою для своїх близьких.
У 2013 році Олександр створив сім’ю. Разом із дружиною Оленою вони виховували сина Владислава — найбільший скарб і сенс його життя. Для рідних він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і людиною, на яку завжди можна було покластися.
Коли на українську землю прийшла війна, Олександр узяв до рук зброю. 27 квітня 2022 року він приєднався до лав Збройних Сил України та гідно ніс службу. Мужньо боронив рідну землю, не ховаючись від небезпеки, бо понад усе любив Україну й хотів бачити її вільною.
За особисту відданість, сміливість і сумлінне виконання військового обов’язку Олександр був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «За оборону України», «За особисту хоробрість», «Хрест Підтримки» та «Залізний Хрест».
Але найбільшою нагородою для нього завжди залишалися вдячність побратимів і мирне небо над рідною землею.
Олександр Тузенко був людиною світла. Його добре слово, щира усмішка та сильний дух назавжди залишаться у серцях усіх, хто його знав. Він зустрічав життя з гідністю, а війну — з мужністю.
«Ти був тим, хто не сховався від війни, ти зустрічав її віч-на-віч. Твоя сміливість, твоє слово залишаться з нами назавжди…» — саме так відгукуються побратими у соціальних мережах про мужнього Захисника, який ціною власного життя наближав таку необхідну нам усім перемогу.
У глибокій скорботі залишилися мама Оксана Володимирівна, тато Володимир Олександрович, сестра Наталія, дружина Олена та син Владислав.
Похований у рідному селі Кудіївці на місцевому кладовищі.
22 травня у Кудіївецькій гімназії відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки загиблому випускникові, мужньому захиснику України Олександру Тузенку.
Вічна пам’ять Герою!
Віктор Зеленюк
Світлини надані автором
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
