Життя Вадима Драба з села Гайове на Вінниччині могло бути зовсім іншим. У ньому було місце для дитячих пригод, улюбленої риболовлі, міцної братської дружби, роботи у Києві та кохання. Але з початком повномасштабного вторгнення він, не вагаючись, зробив вибір — стати на захист Батьківщини.
Вадим народився 2 січня 1994 року. Разом зі старшим братом Василем зростав у Гайовому, де закінчив місцеву школу. З юних років проявляв працьовитість — спочатку здобув спеціальність муляра-штукатура, а згодом і газоелектрозварювальника. Попри втрату мами в 13 років, Вадим з братом зберегли тепло у своїй родині, разом підтримували батька та були опорою одне для одного.
Доросле життя привело Вадима до Києва, де він працював і познайомився з майбутньою дружиною Лесею. Коли Росія почала повномасштабне вторгнення, Вадим насамперед подбав про свою сім’ю — вивіз вагітну дружину в безпечніше місце, а сам вже 10 березня 2022 року став до лав ЗСУ. Наступного дня за ним пішов і брат Василь.
Службу Вадим проходив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де був водієм автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення. Разом із побратимами він брав участь у боях на Донеччині. Навіть на передовій Вадим намагався не пропускати важливих родинних моментів: приїздив на хрестини донечки Владислави, з якою вперше побачився лише через місяць після її народження.
Останній дзвінок до рідних Вадим зробив 24 червня 2023 року. А вже 26 червня, під час виконання бойового завдання біля села Новомихайлівка Покровського району Донецької області, він загинув. Його довгий час вважали зниклим безвісти, але лише 16 лютого 2024 року завдяки ДНК-експертизі вдалося встановити обставини загибелі.
Вадим Васильович Драб прожив лише 29 років — молодий, сповнений мрій, із серцем, сповненим любові до родини й України. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього — про відважного сина, люблячого брата, турботливого чоловіка й батька — назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і шанував.
Світла пам’ять та вічна слава Герою!
