Сергію Франчуку було лише 22. Вік, коли життя тільки набирає обертів, коли в голові — мрії, плани, пошуки себе. Але для нього все було інакше. Замість спокійного юнацтва — військова форма, замість майбутніх планів — фронт. І без вагань він зробив свій вибір: стати на захист України.
Народився Сергій 17 листопада 2001 року. Зростав у Городківській громаді. Попри юний вік, був відповідальним, серйозним, небайдужим. Той, хто міг підтримати словом, той, хто не стояв осторонь, коли комусь була потрібна допомога.
Під час повномасштабної війни він добровільно підписав контракт із Збройними силами України. Служив стрільцем-санітаром у складі 3-го штурмового спеціалізованого відділення 2-го взводу 4-ї штурмової спеціалізованої роти.
Його побратими згадують: Сергій був тихим, але стійким. Усмішка — щира, очі — глибокі, повні рішучості. Він не гнався за славою, але його вчинки говорили гучніше за будь-які слова. І саме таким — справжнім, відданим — він залишиться в пам’яті тих, хто знав його особисто.
31 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині, життя Сергія обірвала війна. Його не стало, але залишилась пам’ять — жива, болюча, щира. Пам’ять про хлопця, який не встиг зустріти свою Перемогу, але боровся за неї до останнього подиху.
Сергій мав жити. Але вибрав — захищати. І саме за це ми схиляємо голови з глибокою вдячністю. Він — серед тих, кого ніколи не забудуть. Хто творив історію нашої Незалежності ціною власного життя!
