Василь Васильків народився 8 вересня 1984 року у селі Калинівка, що на Одещині. Він був звичайним чоловіком — щирим, добрим, справедливим, люблячим батьком двох дітей, братом, другом і надійною опорою для своїх близьких.
У 2023 році Василь прийняв відповідальне рішення — стати на захист України. Його призвали на військову службу, де він обійняв посаду старшого стрільця батальйону матеріального забезпечення у складі 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Ця роль вимагала не лише витримки та мужності, а й вміння працювати в команді, підтримувати побратимів і завжди бути напоготові.
Попри небезпеку, Василь залишався спокійним і надійним. Його доброта проявлялася навіть у найтяжчі моменти служби. Він ніколи не ховався за гучними словами — просто виконував свій обов’язок із гідністю та честю.
10 квітня 2024 року під час мінометного обстрілу Василь отримав поранення несумісні з життям. Це сталося поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області. З того часу і до 11 лютого 2025 року він вважався зниклим безвісти. Після підтвердження загибелі Героя поховали в рідному селі Калинівка.
Його ім’я сьогодні вписане в історію нашої боротьби. Василь Васильків — не просто солдат, а людина з великої літери, яка в мирному житті залишалася світлою і доброю, а у час випробувань — стала Героєм.
Світла пам’ять і безмежна вдячність!
