Дмитро Олійнічук народився 10 вересня 1989 року у мальовничому селі Киянівка, в родині, де панували прості, але справжні цінності. Мама працювала бібліотекарем, а батько — у сільському господарстві. З дитинства Дмитро був оточений любов’ю, турботою і тишею українського села, яка навчила його цінувати працю, людей і життя.
Своє шкільне життя він розпочав у рідній Киянівці, а згодом продовжив у Митківській середній школі. Вчителі згадують його як щирого, доброго хлопця, завжди усміхненого, готового допомогти. У 2007 році Дмитро закінчив Кузьминецький аграрний ліцей, здобувши професію оператора комп’ютерного набору. А вже за рік — ще одну спеціальність: тракториста-машиніста.
Він не боявся праці. Працював у ТОВ «Міжлісся», у приватних підприємців, встиг спробувати себе у різних напрямках. І навіть попри щоденну зайнятість, вступив до Сумського державного університету на заочне відділення, продовжуючи навчання за обраною спеціальністю.
Дмитро був життєрадісною людиною. Ті, хто його знав, згадують про нього як про доброзичливого, щедрого і неконфліктного. Його поважали за щирість і трудолюбство. У нього було багато друзів, мрій і планів — простих, земних, справжніх.
Та коли на країну насунулася темрява війни, Дмитро не залишився осторонь. Він, як і багато інших українських чоловіків, став до лав захисників. Зброю взяв до рук не зі злості, а з любові — до рідної землі, до людей, до майбутнього.
Його життя обірвалося 9 березня 2023 року поблизу Іванівського, під Бахмутом. Йому було лише 33. За мужність і героїзм Дмитро Олійнічук посмертно удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять та слава Герою!
