Сергій Петуховський — чоловік із сильним характером, глибокими цінностями та незламною вірою в Україну. Він не був військовим за професією, але був воїном у душі. Працював будівельником, водієм, чесно заробляв на життя в Україні й за кордоном.

Та коли вранці 24 лютого 2022 року ворог переступив наші кордони, Сергій не вагаючись став до лав Збройних сил України.

Служив у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського, у 88-му батальйоні, 1-й роті. Був старшим сержантом, а для своїх побратимів — опорою, наставником і товаришем. Разом вони боронили Донецький напрямок, звільняли українські землі, зокрема село Урожайне. Сергій ніколи не стояв осторонь — завжди йшов уперед, разом із хлопцями, до перемоги.

Народився Герой у селі Новоселиця Жмеринського району. Тут, серед українських полів і традицій, сформувався його характер. Його батьки, Микола та Рома Павлівна, виховали трьох дітей у любові до Батьківщини. Після восьмирічки Сергій вступив до Вінницького училища, де здобув фах плиточника-облицювальника. В армії служив у десантних військах у Німеччині. Після служби оселився у Вінниці.

З початку повномасштабної війни був на передовій. Під Марʼїнкою отримав дві контузії, але швидко відновився і знову повернувся до побратимів. Його не зламали ні біль, ні небезпека. Його вело одне — любов до своєї країни та бажання захистити її для майбутніх поколінь.

17 липня 2023 року Сергій зустрів на фронті свої 53 роки. А вже 9 серпня його життя обірвалося — Герой загинув під час мінометного обстрілу, коли разом із підрозділом йшов у наступ у селі Урожайне.

У Сергія залишилися дружина Галина, діти та онуки.