Микола Ящук народився та все життя прожив у рідному селі Ворошилівка. Тут він зробив свої перші кроки, навчався у місцевій школі, мріяв, будував плани на майбутнє.

Після школи вступив до Гніванського професійного ліцею, де здобув робітничу спеціальність. Завжди працьовитий, чесний і відповідальний, він присвятив себе будівельній справі, створюючи затишок для інших.

У 2019 році Микола одружився. Він був добрим чоловіком, підтримкою для родини, другом, на якого завжди можна було покластися. Його цінували за відкритість, щирість і готовність допомогти кожному, хто цього потребував. Він жив звичайним життям, радів кожному дню, мав мрії та сподівання, але війна змінила все.

З початком повномасштабного вторгнення Микола не залишився осторонь. Він розумів, що борг кожного чоловіка — стати на захист рідної землі. Мобілізований до лав Збройних Сил України, він потрапив до Національної гвардії та став навідником-оператором бронетранспортера. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту, де він разом із побратимами героїчно стримував ворога.

Микола завжди залишався людиною честі, підтримував бойовий дух товаришів і ніколи не втрачав віри у перемогу. Його побратими згадують його як надійного, мужнього воїна, який завжди йшов у бій з впевненістю та відданістю справі.

1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області життя Миколи обірвалося. Йому було всього 32 роки…

У Героя залишилися мати, батько, брат та дружина.

Його пам’ять житиме в серцях рідних, друзів та всіх, хто знав цього світлого, доброго і мужнього чоловіка. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу, за кожного з нас.

Герої не вмирають. Вічна пам’ять і шана Миколі Ящуку!