Володимир Кітаєв народився 28 листопада 1985 року у Мелітополі, Запорізької області. Здобув фах інженера-механіка, працював електрогазозварником, ковалем, техніком — був майстром, який любив свою справу та життя. Подорожі, книги, нові знання й вивчення історії — це те, що надихало його в мирному житті.
Та 24 лютого 2022 року все змінилось.
Росія розпочала повномасштабне вторгнення, і Мелітополь швидко опинився в окупації. Володимир разом із сім’єю евакуювався до Львова. І одразу — добровільно, без зволікань — пішов до військкомату.
Володимир прагнув, залишивши восьмимісячну донечку з дружиною, став на захист Батьківщини. Для нього це рішення було дуже непростим, але важливим. Відчуття обов’язку та патріотизму переповнювало, чоловік вважав за необхідне зробити все можливе для безпеки своєї сім’ї та захисту своєї домівки. 18 травня 2022 року він був офіційно призваний до лав ЗСУ Сихівським ТЦК.
Після навчання Володимир потрапив до 36-ї окремої бригади морської піхоти, 501-й батальйон, де служив водієм 2-го протитанкового відділення роти вогневої підтримки. Він виконував бойові завдання на передовій. Брав участь у боях на Донецькому, Бердянському, Запорізькому, Авдіївському та Херсонському напрямках.
“Наш Вовочка дуже любив подорожувати, читати, вивчати нове, цікавився завжди історією. У вільний час сідав в машину та підкорював нові горизонти. Людина з великої літери, яка завжди приходила на поміч та з посмішкою зустрічав нові виклики долі”, — кажуть про оборонця рідні.
У грудні 2022 року під час штурму села Водяне на Донеччині отримав поранення, але після реабілітації знову повернувся на фронт — на той самий небезпечний напрямок.
26 грудня 2023 року, близько 6:00 ранку, в районі села Тягинка, Херсонської області, під час виконання бойового завдання, Володимир отримав смертельне поранення — перелом грудного хребта з розривом спинного мозку. Того дня світ втратив Людину з великої літери, а Україна — ще одного Героя.
Він залишив по собі світлу пам’ять, незламний приклад мужності й глибоку віру в життя. Володимир завжди говорив дружині: «Все буде добре…». Ці слова назавжди залишаться символом його віри, сили і любові.
Світла пам’ять Володимиру Кітаєву!
