Його чекали вдома. Молилися, вірили, не втрачали надії… Але війна виявилася безжальною. Роман Заміховський, стрілець 25 окремого штурмового батальйону ЗСУ, загинув 27 жовтня 2023 року під Авдіївкою, виконуючи бойове завдання. Понад рік родина жила надією — боєць вважався зниклим безвісти, і лише нещодавно аналіз ДНК підтвердив найстрашніше.
Роман народився 1 лютого 1971 року в Браїлові. Змалку він знав, що таке праця. Після закінчення Жмеринського ВПУ працював у депо — помічником машиніста. Його поважали колеги, цінували за надійність і щирість. Останні роки до війни Роман чоловік працював в мережі супермаркетів у Києві.
У рідному Браїлові Роман зустрів любов — Інну з Донеччини. Разом вони пройшли майже 30 років подружнього життя: у любові, підтримці, взаєморозумінні.
Сім’я виховала трьох дітей — синів Юрія, Віталія та доньку Олесю. Роман мріяв бачити, як ростуть його онуки — Амелінка і Володимир. Радів кожному моменту з ними. Захоплювався риболовлею, допомагав усім, хто потребував, бо мав щедру душу і золоті руки.
Коли країна покликала — не вагався. 29 травня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив стрільцем, помічником гранатометника у 25 окремому штурмовому батальйоні. Разом із побратимами тримав оборону на Покровському напрямку, виконував бойові завдання під ворожим вогнем.
Останній раз рідні чули голос Романа 23 жовтня 2023 року. Після цього зв’язок з чоловіком обірвався. Інна жила надією, що її чоловік повернеться, але війна все ж забрала його назавжди.
Понад рік Романа Заміховського вважали зниклим безвісти. І лише зараз аналіз ДНК підтвердив найгірше.
7 квітня 2025 року Героя провели в останню путь. Його зустрічали живим коридором, поховали з військовими почестями. З чоловіком попрощалися побратими, друзі, сусіди, всі, хто пам’ятає, якою доброю і щирою людиною він був.
Роман Заміховський любив життя, родину та свою землю. Захищав Україну так, як жив — чесно, до останнього подиху.
Світла пам’ять Герою. Вічна шана й вдячність!
