Сергій Бенедик народився 9 січня 1997 року в мальовничому селі Печера, що на Вінниччині. З дитинства був щирим, відповідальним і наполегливим хлопцем. Навчався спершу у Печерській школі, а старші класи завершував у Сокілецькій. Він ріс у звичайній родині та з великою повагою до праці, людей і Батьківщини.
Після школи Сергій здобував вищу освіту у Вінницькому політехнічному інституті, але його шлях був тісно пов’язаний зі службою державі. У 2017–2018 роках він проходив строкову службу в Збройних Силах України в місті Десна Чернігівської області, де здобув перший досвід військової справи.
Коли в жовтні 2022 року Сергія мобілізували до війська, він без вагань став до лав захисників України. Виконував обов’язки командира відділення управління командира батареї взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону. Це була складна, відповідальна служба — він не просто боровся зі зброєю в руках, а координував дії підрозділу, від яких залежали життя побратимів і успіх бойових операцій.
На жаль, 6 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Площанка Луганської області, молодший сержант Сергій Бенедик загинув внаслідок мінометного обстрілу. Йому було всього 26 років.
За виявлену мужність, незламність духу й самовіддане виконання військового обов’язку, Сергія Бенедика було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Відзнаку від імені Президента України вручили його матері — Наталії Володимирівні — представники Тульчинської районної військової адміністрації та місцевої влади.
«Ми повинні дякувати матерям, які виховали таких синів — справжніх патріотів. Слова не в змозі загоїти материнське серце, але ми схиляємо голови перед вашим подвигом», — сказав начальник РВА Олександр Гаврилюк.
Сергія пам’ятають як щирого, скромного, працьовитого хлопця, який не шукав слави, а просто робив свою справу — чесно, гідно, по-людськи.
Його смерть — це гіркий біль для батьків, бабусі Олени, сестри Іванни, усіх, хто його знав. Його подвиг назавжди залишиться у серцях вдячних українців!
