Олександр Малик, позивний Міллер, був із тих, хто не ховався за чужими спинами. Він пішов на війну свідомо — з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, а згодом приєднався до лав Збройних Сил України.

Народився Олександр у селі Мар’янівка, що на Вінниччині. Дитинство і шкільні роки провів у сусідній Бондурівці. Здобув фах молодшого спеціаліста у Вінницькому технікумі електронних приладів. Працював у ТОВ «Зоря Поділля», де його знали як відповідального й порядного чоловіка.

З початком повномасштабної війни Олександр одразу вступив до лав територіальної оборони. А вже в березні 2022-го — поповнив бойові ряди ЗСУ. Служив у 38-му окремому стрілецькому батальйоні як стрілець-помічник гранатометника. Разом із побратимами боронив Донеччину — одну з найгарячіших ділянок фронту.

«Він був неймовірною людиною, товариським, відкритим, чесним, відповідальним, доброзичливим і стриманим, мав правильні життєві пріоритети та орієнтири. У жовтні 2022 року він приїхав у відпустку на декілька днів, тоді його син познайомив нас, а через два місяці він приїхав додому на щиті», — розповіла наречена старшого сина загиблого Олеся Чернілевська.

Олександр був тим, на кого можна покластися. Відкритий, чесний, доброзичливий, із чіткими життєвими принципами. Його поважали побратими, ним пишалися рідні.

Життя воїна обірвалося 29 грудня 2022 року під час боїв за Авдіївку. Відбиваючи ворожий штурм, він отримав смертельні поранення. Лише за кілька тижнів до того, 6 грудня, Олександру виповнилося 44 роки.

Поховали Героя у рідному селі, де на нього чекали батьки, дружина та двоє синів. За свою мужність він посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Його історія — приклад справжньої сили, гідності та любові до України.