Іван Матвійчук народився 31 серпня 1994 року в селі Городок Луцького району Волинської області. Життя не було легким — рано втратив батька, виховувався мамою та бабусею. Мабуть, це загартувало його характер: Іван виріс працьовитим, добрим і завжди готовим прийти на допомогу.
Після 9-го класу він здобув фах тракториста у Торчинському вищому професійному училищі. Але його покликанням стала служба Україні. У 2016 році Іван став військовослужбовцем, 23 липня склав присягу, а вже незабаром виконував бойові завдання в зоні АТО на Донеччині. Його хоробрість була відзначена нагородами «Учасник бойових дій» та «Ветеран війни».
У 2018 році Іван переїхав до села Чуків, створив сім’ю, став люблячим чоловіком і батьком. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він не міг залишитися осторонь. Став на захист України у складі військової частини 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Його побратими згадують його як людину, яка завжди була на позитиві, навіть у найважчих умовах. Він не просто виконував бойові завдання — він підтримував дух своїх товаришів, надихав їх і був справжньою опорою для кожного.
Іван Матвійчук загинув 19 жовтня 2022 року під час артилерійського та танкового обстрілу позицій у районі Білогорівки на Луганщині. Його поховали у Чукові на Вінниччині.
За мужність та відданість Україні Іван Матвійчук був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті тих, хто знав його як незламного воїна, вірного товариша і людину з великим серцем.
Вічна слава Герою!
