Життя Віктора Гуменюка було наповнене працею, любов’ю до рідної землі та непохитною відданістю своїм принципам. Він пройшов шлях від учителя та правоохоронця до мужнього Захисника, який не вагаючись став на захист України у найважчі часи.
Дитинство та юність
Віктор народився 24 березня 1972 року в Барі, у родині простих, працьовитих людей. Любов до праці він перейняв від батьків, які все життя працювали задля родини та громади. Змалку допомагав по господарству, доглядав за домашніми тваринами, захоплювався селекцією птахів та кролів, із задоволенням працював на пасіці разом із батьком.
У школі проявляв допитливість, особливо цікавився історією, технікою, військовою справою. Він мріяв стати військовим і змалку тренував силу духу та тіла, займався бойовими мистецтвами. Його жага до знань привела його до педагогічного інституту, де він здобув спеціальність вчителя трудового навчання.
Служба та професійний шлях
Пройшовши строкову службу, Віктор обрав шлях правоохоронця. З 1996 року працював в органах внутрішніх справ Вінницької області. Його знали як принципового, чесного та рішучого фахівця. Він займав посади у карному розшуку, боротьбі з наркотиками, кримінальній міліції у справах дітей. Був людиною, яка не просто виконувала обов’язки, а жила своєю справою.
У 2010 році вийшов на пенсію у званні майора міліції, але не звик сидіти без діла — повернувся до своєї давньої пристрасті: фермерства. Земля стала для нього джерелом натхнення, і він мріяв розвивати своє господарство.
Вибір справжнього воїна
Коли в лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Віктор не вагався.
«Я йду захищати Україну, це мій обов’язок, хто як не я? Не хочу, щоб мій син воював», — сказав він і пішов до військкомату.
У березні Віктор вступив до лав Національної гвардії, а згодом перевівся до військової частини “Червона калина”. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Запорізькому напрямках, демонструючи відвагу та витримку.
За проявлену хоробрість у боях під Бахмутом був нагороджений відзнакою «Хрест 54 ОМБР». Побратими згадують його як справжнього воїна: відповідального, сильного, завжди готового підтримати і допомогти.
Останній бій
7 вересня 2023 року під час мінометного обстрілу в районі Новотроїцького Віктор зазнав важких поранень. Чоловік отримав множинні осколкові поранення черевної порожнини, втратив праве око, осколками роздробило ліву руку. Незважаючи на сильний біль і втрату крові, намагався самотужки відповзти у безпечне місце, але не вдавалось через ворожий вогонь.
Побратими Віктора відтягнули його з-під обстрілу, надали першу медичну допомогу та викликали евакуаційну машину, але вона не змогла під’їхати ближче через щільність обстрілу. Віктора десь кілометр тягли по лісопосадці. Він втратив багато крові та час від часу втрачав свідомість.
Прийшов до свідомості оборонець уже в реанімації в Запоріжжі, прооперований та стабілізований. Віктор пролежав у реанімації шість днів та з телефону медсестри зателефонував дружині Світлані, яка негайно виїхала в Запоріжжя. З того часу жінка перебувала біля пораненого чоловіка цілодобово.
Згодом Віктора перевезли до лікарні імені І.І. Мечникова, а потім до Хмельницької обласної лікарні, де весь медичний персонал намагався врятувати Героя. На жаль, не вдалось, рани були занадто важкі, не сумісні з життям.
«Ми ще не бачили такої жаги до життя», — говорили хмельницькі хірурги, які оперували Героя п’ять разів.
Гуменюк Віктор Миколайович, молодший сержант, командир 3 відділення 3 взводу оперативного призначення з позивним «Опер», від отриманих ран помер 23 жовтня 2023 року. Навічно 51…
Вічна пам’ять і слава Герою!
