Віктор Петрович Лазарєв — це історія чоловіка, який усе своє життя присвятив праці, родині та, зрештою, захисту України. Його життєвий шлях сповнений наполегливості, відповідальності та любові до рідної землі.

Народився Віктор 21 січня 1993 року в місті Бар. Дитинство провів у селі Маньківці, де з 1996 року відвідував місцевий дитячий садок, а з 1999-го навчався у Маньковецькій школі, яку закінчив після 9 класу. Освіту здобував у Барському автодорожньому технікумі, де з 2008 по 2012 рік опановував спеціальність із ремонту доріг.

Після навчання працював за фахом, будуючи інфраструктуру країни. Одружився, а в 2014 році став батьком сина. Разом із сім’єю переїхав до села Горбівці Літинського району, де працював у рибному господарстві. У 2017 році повернувся до батьківської домівки разом із трирічним сином.

Його працьовитість і відповідальність проявлялися в кожній сфері, за яку він брався. Він працював дорожнім майстром, помічником геодезиста, брав участь у будівництві злітних смуг Одеського та Дніпровського аеропортів, бетонної дороги в Полтавській області. З початком повномасштабного вторгнення повернувся додому й намагався знайти себе у меблевій справі.

Але коли країна потребувала його допомоги, Віктор не залишився осторонь. 11 січня 2023 року він став до лав Збройних Сил України. Служив солдатом, оператором 1 відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284.

Мужньо виконуючи військовий обов’язок, Віктор Лазарєв загинув 14 вересня 2023 року під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Мала Токмачка, Пологівського району, Запорізької області. Його поховали у рідному селі Маньківці.

Його ім’я назавжди закарбоване в нашій пам’яті. Він був і залишається прикладом самовідданості, сили духу та відповідальності за майбутнє України.

Вічна слава Герою!