Ярослав Зеленюк народився 15 грудня 1986 року в селі Червоне Гайсинського району Вінницької області. Його дитинство та шкільні роки минули в рідному селі, а після закінчення школи хлопець вступив до Немирівського професійно-технічного училища.
Згодом він одружився, і у 2013 році в його молодій родині народилася донька Іванна. Проте згодом Ярослав розлучився.
У 2015 році чоловік вирушив на фронт, ставши учасником АТО. Бойовий досвід, отриманий у ті роки, лише зміцнив його рішучість захищати Україну. Він підписав контракт та продовжив військову службу, віддано виконуючи свій обов’язок.
Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році стало для Ярослава моментом, коли не було місця сумнівам. Він був мобілізований до лав Збройних сил України та приєднався до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Служив на посаді старшого оператора відділення збору та обробки інформації у військовій частині А1619.
Останній бій відважного воїна
Війна вимагала від нього мужності, витривалості та самовідданості. Побратими згадують його як відважного та відповідального воїна, який завжди підтримував товаришів, допомагав у найскладніші моменти й був прикладом справжнього патріота.
Ярослав Зеленюк віддав своє життя, захищаючи Україну. Його серце зупинилося 1 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Покровськ Донецької області. Його ім’я назавжди закарбоване у пам’яті рідних, друзів і всіх, хто знав цього відважного воїна.
Він мав би жити, виховувати доньку, підтримувати матір і брата, радіти кожному дню, але війна обірвала всі плани. Проте пам’ять про Ярослава Зеленюка залишиться в серцях українців. Він був не лише хоробрим солдатом, а й люблячим сином, братом і батьком.
Україна схиляє голову перед своїм Героєм!
