30 квітня 2025 року в бою поблизу села Новоолександрівка Покровського району Донецької області загинув старший сержант Юрій Миколайович Кривонос із позивним «Угрюмий». Захисникові було 44 роки.

Про це повідомляє Вінницька міська рада.

Юрій Кривонос народився 6 червня 1980 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу № 14, а згодом здобув професію плиточника-облицювальника у професійно-технічному училищі № 3. Після строкової служби в армії працював за фахом, облаштовував оселі та займався будівництвом.

Для рідних і знайомих Юрій був людиною, на яку завжди можна було покластися. Він охоче допомагав іншим, не чекаючи нічого натомість. Сестра Олена згадує, що за зовнішньою суворістю та стриманістю брата ховалися доброта й готовність підтримати тих, хто цього потребував.

«Юрій працював на будівництві, облаштовував оселі на замовлення, а сусідам часто допомагав абсолютно безкорисливо, – згадує сестра полеглого воїна Олена. – За цю безмежну душевну щедрість його поважали всі навколо – він був із тих, хто без вагань віддасть останню сорочку заради ближнього… Попри зовнішню суворість, заглибленість у власні думки та емоційну стриманість, Юра мав дуже велике серце. Ми навіть часом добродушно кпинили з його постійної серйозності – мовляв, про що ти постійно думаєш?»

До захисту України Юрій долучився у 2024 році. Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, виконував бойові завдання на Покровському напрямку. За час служби двічі зазнавав поранень. Після лікування та тривалої реабілітації щоразу повертався до побратимів і продовжував воювати.

Рідні до останнього сподівалися, що Юрій повернеться додому живим. Особливо чекала на сина його літня мати: щоразу, почувши гуркіт автомобіля, виходила до воріт, сподіваючись побачити його. Однак звістка про зникнення безвісти зрештою змінилася офіційним підтвердженням загибелі.

«Під час нашої останньої розмови: він сказав, що мріє повернутися з війни додому, зібрати за родинним столом найближчих – маму, мене, зятя та двох моїх синів, які зараз теж служать, – щоб разом згадати всіх загиблих і підняти тост за світле майбутнє України», — каже Олена.

Воїна поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.