Як учитель історії, він мав навчати дітей історії України. Але Володимир Чуйко сам творив її — своїми вчинками, мужністю та героїзмом, ціною власного життя. 24 вересня 2022 року воїн загинув, захищаючи Україну.

Володимир Миколайович народився 16 грудня 1981 року в селі Комарово Маневицького, нині Камінь-Каширського, району Волинської області.

Після школи закінчив історичний факультет ВДУ імені Лесі Українки. Працював учителем історії у рідній школі.

Також ще із дитинства Володимир мріяв про військову службу. Відслужив у Криму, на Форосі, у прикордонних військах.

Із початком повномасштабного вторгнення він не вагався. Уже 24 лютого 2022 року був у військкоматі. 25 лютого прибув до бригади у Володимирі Волинської області, а наступного дня вирушив на Рівненський полігон.

Володимир служив у 14-й окремій механізованій бригаді, був молодшим сержантом, командиром 2-го механізованого відділення 1-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону. Побратими знали його за позивним «ГІПС».

Його бойовий шлях розпочався вже 27 лютого. Володимир воював на Житомирській трасі, у Макарові на Київщині, згодом — на Миколаївському напрямку, де отримав перше поранення. Попри необхідність продовжити реабілітацію, він не хотів надовго залишатися у тилу і повернувся до побратимів.

Далі були Запорізький напрямок, Гуляйполе та Бахмут на Донеччині, де Володимир отримав друге поранення. Та й цього разу після відновлення він повернувся на фронт. Його підрозділ опинився під обстрілами із застосуванням фосфорних боєприпасів, але Володимир знову залишився поруч із побратимами.

Згодом воював на Харківському напрямку, брав участь у звільненні українських територій. Разом із побратимами дійшов до кордону з Росією. У селі Тернова Харківської області підняв синьо-жовтий прапор.

9 вересня 2022 року у вечірньому зверненні Президент України відзначив мужність, стійкість і героїзм військовослужбовців 14-ї окремої механізованої бригади.

Наступного ранку, 10 вересня, Володимир написав мамі повідомлення: «…там в кінці Зеленський — про нас». Він пишався тим, що разом із побратимами робив свою справу, і дорожив людьми, з якими пліч-о-пліч проходив війну.

За два тижні, 24 вересня 2022 року, життя Володимира Чуйка обірвалося під час захисту України.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.