Руслан Токаренко мріяв про далекі дороги. Незадовго до повномасштабного вторгнення він придбав власну фуру та почав працювати далекобійником. У березні 2022 року чоловік став до лав Збройних Сил України, щоб захистити свою родину та країну. 26 серпня 2026 року сержант загинув поблизу Вільнянська Запорізької області. Йому назавжди залишилося 35 років.

Про це повідомила Вінницька міська рада.

Руслан Миколайович Токаренко народився 28 грудня 1990 року в селі Олександрівка Тульчинського району. Перші шкільні роки провів у місцевій дев’ятирічці. Після переїзду родини до Шпикова закінчив середню школу.

Він прагнув здобувати нові знання та опановувати різні професії. Навчався у Вінницькому ПТУ №11, із відзнакою закінчив Крижопільський професійний будівельний ліцей, а згодом — Немирівський фаховий коледж будівництва, економіки та дизайну.

Попри будівельну освіту, професійний шлях Руслана був пов’язаний із транспортом. У Вінниці він працював у логістичній сфері аптечної мережі «Конекс». Згодом здійснив давню мрію — придбав власну фуру та почав займатися далекобійними перевезеннями.

«Руслан був найстаршою дитиною у сім’ї, де мав двох братів і двох сестер. Він змалку звик допомагати батькам, розраховувати на власні сили й досягати поставлених цілей, — ділиться дружина Героя Тетяна. — Чоловік мріяв про завершення війни та майбутнє поповнення в нашій родині, бо просто не уявляв свого життя без дитячого сміху…»

У березні 2022 року Руслан мобілізувався до ЗСУ. Службу розпочав у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи, де отримав позивний «Токар».

За час служби воював на найскладніших напрямках, зокрема під Бахмутом, Соледаром та Вугледаром. Приблизно через два з половиною роки отримав важке поранення. Після відновлення повернувся до війська — цього разу у складі 65-ї окремої механізованої бригади.

Руслан пройшов шлях від солдата до сержанта та командира відділення. За мужність і бойові заслуги був відзначений нагородами «Козацький хрест — За бойові заслуги» та «Хрест 54 ОМБР».

Дружина згадує, що Руслан сприймав захист України як відповідальність за тих, кого любив.

«Руслан уособлював найкращі риси громадянина та патріота. Він пішов на війну за покликом серця, щоб захистити всіх нас, свою родину, маленького сина. Казав: „Якщо зараз не спинити ворога, то завтра він прийде до наших дверей“, — розповідає дружина полеглого воїна. — Своє становлення як бійця чоловік пройшов у 54 ОМБР під командуванням Кирила Вереса і цим досвідом безмежно пишався. На передовій Руслана знали як відважного та професійного воїна, який для порятунку життів побратимів був готовий на все: першим ішов під кулі, евакуйовував поранених, прикриваючи власною спиною…»

26 серпня 2026 року сержант Руслан Токаренко загинув поблизу міста Вільнянськ Запорізької області.

Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.