6 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вірівка на Донеччині загинув 30-річний воїн Вадим Сергійович Тимчук.

Про загибель захисника повідомляє видання «Жмеринка city».

Вадим Тимчук народився і виріс у Браїлові. Після закінчення ліцею імені В. Забаштанського вступив до Вінницького політехнічного інституту, де обрав спеціальність «машинобудування та транспорт». Техніка цікавила його змалку. Особливе місце серед захоплень займали автомобілі — Вадим добре на них знався і багато часу проводив за кермом.

Після навчання працював на Вінницькому хлібозаводі, будував професійні плани та облаштовував власне життя. Поруч була кохана людина — Лілія, з якою він познайомився ще у школі. Згодом вони створили сім’ю та мріяли про довгі роки разом.

Рідні згадують Вадима як надзвичайно товариського, веселого, активного та енергійного чоловіка. Він любив людей, великі компанії, друзів і завжди був готовий організувати спільний відпочинок чи вигадати нову пригоду.

«Він прокидався вранці й одразу – все, давай, давай щось робити!» – розповідає дружина Лілія.

Таким він залишився у пам’яті й своєї мами Наталії Іванівни.

«Спішив жити, занадто багато він мав встигнути», – говорить про сина мама Героя Наталія Іванівна.

У 27 років Вадим без вагань залишив цивільне життя та став на захист України. За три роки служби побував на найгарячіших напрямках — Запорізькому та Донецькому.

Воїн служив водієм відділення управління 1-го самохідного артилерійського взводу 3-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 14-ї бригади оперативного призначення імені І. Богуна Національної гвардії України «Червона калина» оперативно-тактичного з’єднання 1-го корпусу «Азов».

Останні пів року служба звела його з молодшим братом Віталієм. Брати опинилися в одній батареї та в найважчі моменти залишалися опорою один для одного.

Віталій згадує, що Вадим ніколи не уникав небезпеки.

«Вадим був безстрашним. Він їхав на завдання навіть тоді, коли інші відмовлялися. Побратими його за це дуже поважали. І казали: «Якщо ми їдемо з тобою – нам немає чого боятися», – розповідає брат Героя Віталій.

6 серпня Вадим вирушив на чергове бойове завдання. У районі населеного пункту Вірівка Покровського району його екіпаж разом із побратимами потрапив під атаку російських дронів. Техніка загорілася, однак воїнам вдалося врятуватися.

Та Вадим не залишив побратимів. Він кинувся допомагати витягувати іншу машину своїх військових. Саме тоді стався черговий удар.

Навіть у ці останні хвилини Вадим думав про дружину. Біжучи рятувати побратимів, він встиг записати для Лілії коротке відеоповідомлення — той самий «кружечок», який тепер назавжди залишиться для неї останнім спогадом про коханого.

Він сказав, що вони живі, що все добре. Але наступного повідомлення від Вадима вже не було.

Замість нього родина отримала страшну звістку про загибель чоловіка, сина, брата та побратима.

У скорботі залишилися мама Наталія Іванівна, батько Сергій Миколайович, дружина Лілія, брат Віталій та всі, хто знав, любив і поважав Вадима Тимчука.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.