30 грудня 2025 року обірвалося життя сержанта Василя Євгеновича Асаули — воїна, який майже чотири роки віддано служив Україні та до останнього залишався в строю.

Про Героя пише Ямпільська районна газета «Ямпільські вісті».

Василь Асаула народився 22 квітня 1965 року у селі Слобода-Підлісівська. Після закінчення Ямпільської школи-інтернату продовжив навчання у професійно-технічному училищі міста Слов’янська Донецької області, де здобув фах муляра-монтажника.

У 1983 році Василя призвали на строкову військову службу. Після демобілізації він залишився працювати у Краматорську на монтажно-будівельному підприємстві — тресті «Донмашбуд». Свою справу чоловік знав добре: працював сумлінно, професійно й відповідально, за що неодноразово був відзначений грамотами та дипломами.

У 1986 році Василь створив сім’ю з місцевою дівчиною Оленою.

«Не розминулись у дверях і залишились разом на 40 років», — так пані Олена розповідає про знайомство з майбутнім чоловіком, яке відбулося на дискотеці.

Згодом у подружжя народилася донька Юнна.

Після розформування підприємства Василь не опустив рук — постійно шукав роботу, аби його родина ні в чому не мала потреби. Він був працьовитим, відповідальним і справжнім патріотом України. Цікавився політикою, переживав за майбутнє держави.

Із початком повномасштабного вторгнення Василь не зміг залишатися осторонь. Дружина згадує:

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, він дуже переживав, не їв нічого, постійно палив, а на ранок уже прийняв рішення. 26 лютого 2022 року добровільно з речами прибув до військкомату і наступного дня долучився до ЗСУ».

Військову службу Василь Асаула проходив стрільцем у спеціальній роті охорони військової частини А3546. Він відповідально виконував поставлені завдання, заслуживши повагу серед командирів і побратимів. Для багатьох він став прикладом надійності, людяності та відданості.

Командир частини називав його «потрібною людиною», а один із військових із теплом говорив про нього як про «діда-бійця, якого у нього ще не було». Василя любили та цінували всі, хто мав честь із ним служити чи просто знати його.

22 квітня 2025 року, досягнувши 60-річного віку, сержант Асаула був звільнений із військової служби. Проте залишитися осторонь він не зміг. На прохання командира з 23 квітня 2025 року він продовжив працювати у своїй частині як цивільний працівник Збройних Сил України, фактично виконуючи ті ж обов’язки, що й раніше. Чоловік очікував на підписання контракту 60+, який був оформлений уже у січні 2026 року.

Та війна забрала його раніше.

30 грудня 2025 року під час авіаудару по військовій частині, перебуваючи на посту та виконуючи свої обов’язки, Василь Євгенович Асаула загинув.

Понад пів року родина чекала на підтвердження особи загиблого. Дружина воїна розповідає:

«7 місяців минуло, а болить так, що сил немає. Увесь цей час ми чекали результатів експертизи. Донька їздила здавати ДНК за місцем знаходження частини, щоб пришвидшити процес, і лише у червні 2026 року ми отримали від слідчого підтвердження, що загиблий — наш Василь Євгенович. Він був кремований і відспіваний військовим капеланом. Але поховаємо його тут, у рідному селі, у рідній землі, біля рідних людей, за яких він боровся до останнього подиху…»

Для родини, побратимів і земляків загибель Василя Асаули стала непоправною втратою. Він назавжди залишиться у пам’яті як чоловік, який прожив життя чесно, любив свою сім’ю та до останнього виконував свій обов’язок перед Україною.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.