«Я люблю вас, мої кохані: дружино, дві донечки й два сини. Я скоро повернуся, не переживайте за мене. Я подумки завжди з вами», – це були останні слова захисника України Андрія Михайлюка перед виходом на позицію. На тій позиції він пробув 50 днів, а потім артилерійський вогонь противника накрив його та побратима. Андрій загинув. Та на родину чекали ще десять місяців болісної невідомості, адже статус «зниклий безвісти» завжди залишає надію на повернення. На жаль, ця надія обернулася гіркою звісткою – експертиза підтвердила загибель воїна.
Андрій Михайлюк народився 22 грудня 1990 року. Навчався у Браїлівському ліцеї імені Володимира Забаштанського та у Вінницькому ліцеї. Строкову службу проходив на Дніпропетровщині в лавах МВС. У цивільному житті працював будівельником в Ірпені, а також на елеваторі у Жмеринці.
Створив сім’ю, у якій прожив 15 щасливих років із коханою дружиною Наталею. Разом вони виховали чотирьох дітей.
У 2014 році Андрій брав участь в антитерористичній операції. 14 лютого 2025 року його призвали до лав Збройних сил України. Старший солдат служив гранатометником у складі аеромобільного підрозділу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Андрій Михайлюк загинув 9 червня 2025 року під час бою поблизу населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району Донецької області. Майже рік військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
У скорботі залишилися батьки, дружина, четверо дітей, брати та сестри.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
