Майже два роки рідні чекали на звістку від Юрія Балахтара. З 22 вересня 2024 року військовослужбовець не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області.
Та нещодавно стало відомо: саме цього дня, 22 вересня 2024 року, солдат Юрій Васильович Балахтар прийняв свій останній бій, захищаючи Україну.
Про це повідомили у Теплицькій селищній раді.
Юрій народився 25 жовтня 1976 року у селі Удич. Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення Удицької школи продовжив навчання у Ладижинському технікумі механізації.
У мирному житті Юрій працював у Вінниці, згодом разом із сім’єю переїхав до Умані. Багато років присвятив улюбленій справі — виготовленню меблів.
У липні 2024 року Юрій Балахтар був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він став на захист держави у складі 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Служив стрільцем-снайпером механізованого відділення.
Під час виконання бойового завдання на Донеччині зв’язок із воїном обірвався. Відтоді для родини розпочався складний період очікування та надії. Лише після повернення тіла Захисника під час одного з обмінів у 2025 році та проведення ДНК-експертизи вдалося встановити його особу.
10 липня 2026 року правоохоронні органи офіційно підтвердили загибель солдата Юрія Васильовича Балахтара.
Героя провели в останню путь із усіма військовими почестями. Державний Прапор України, яким була вкрита домовина воїна, передали його сестрі — як символ країни, якій Юрій Балахтар вірно служив до останнього подиху.
Вічна пам’ять Герою!
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
