11 липня 2026 року на Дніпропетровщині обірвалося життя українського захисника, десантника Євгенія Жилинського. Йому було лише 27 років.

Про загибель воїна повідомила Вінницька міська рада.

Євгеній народився 30 червня 1999 року у Вінниці. Змалку був різнобічно обдарованою людиною: захоплювався плаванням, досягав успіхів у боксі, мав здібності до вивчення мов. Після навчання у школі-гімназії №2 здобув освіту у Вінницькому центрі професійно-технічної освіти технологій та дизайну №15, а згодом закінчив Донецький національний університет імені Василя Стуса. Там отримав диплом магістра філології за спеціальністю «Переклад з германських мов (англійська та французька)».

«Син мріяв пов’язати своє життя з перекладацькою діяльністю. Він багато читав. Це були книжки класичні, філософські, історичні – обов’язково мовою оригіналу. Їх він гортав із непідробною насолодою, смакуючи найтонші відтінки мови, що дозволяють глибше пізнати інші культури та цивілізації, – згадує мати полеглого воїна Віра. – Сил у Євгенія вистачало на все і всіх. Найвлучніша риса, яка характеризує його повністю, – це доброта. Наприклад, на війні він не зміг пройти повз залишеного собаку. Кілька місяців возив його із собою на позиції – піклувався та оберігав, аж поки не доправив до нас додому. Сьогодні цей чотирилапий друг сумує за своїм рятівником разом із усією нашою родиною…»

Коли Україна боролася за своє майбутнє, Євгеній не зміг залишитися осторонь. Влітку 2024 року він добровільно став до лав Сил оборони. Служив радіотелефоністом у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту — Покровському.

«Євгеній з перших днів повномасштабного вторгнення прагнув вступити до війська. Стримувало його лише наше прохання спершу закінчити університет. Щойно диплом був на руках, його вже ніщо не могло зупинити, – розповідає мати. – Син не боявся. Казав, що кінець життя рано чи пізно чекає на кожного, а ось усвідомлення марності свого існування – значно страшніше. Він цінував життя як ніхто інший і не хотів змарнувати жодної його хвилини…»

11 липня 2026 року серце мужнього десантника перестало битися. Свій останній спочинок Євгеній Жилинський знайшов на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.