28 травня 2026 року перестало битися серце захисника України Юрія Демішкана. Йому було лише 48 років. Звістку про смерть воїна повідомила Вінницька міська рада.

Юрій народився 30 квітня 1978 року у Вінниці в багатодітній родині. Зростав разом із братом та сестрою.

Після закінчення вінницької школи №11 здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у професійно-технічному училищі №2. Створив власну справу з виготовлення металопластикових конструкцій, яку розвивав багато років. Поряд із роботою будував сім’ю, виховував доньку та завжди залишався надійною опорою для своїх близьких.

«Сильний, вольовий, рішучий, із загостреним почуттям справедливості – він і захоплення мав відповідне: збирав і знав усе про ножі, оскільки й сам часто ходив по краю леза, – розповідає дружина Небесного Воїна Любов. – А відпочивати Юрій любив із вудкою, оскільки лише на березі водойми, наодинці з природою, міг знайти внутрішній спокій та рівновагу. По життю його оточувало багато друзів, він був душею будь-якої компанії, умів жартувати і обожнював піднімати всім настрій».

Юрій умів радіти життю. Він легко знаходив спільну мову з людьми, цінував дружбу та завжди підтримував тих, хто потребував допомоги. Саме тому його добре знали й поважали не лише рідні, а й друзі та знайомі.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Юрій став до лав Збройних сил України.

На фронті отримав позивний «Демон». Служив у складі 14-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Червона Калина» на посаді старшого сержанта з матеріального забезпечення роти вогневої підтримки. Його бойовий шлях пролягав через найзапекліші ділянки фронту.

Бахмут, Спірне, Запорізький та Покровський напрямки — кожна з цих точок на карті війни стала частиною його особистої історії боротьби за незалежність України.

За мужність, відданість службі та особистий внесок у захист держави Юрій Демішкан був нагороджений відомчою відзнакою — медаллю «Червона Калина».

«Юрій до останнього подиху вірив у перемогу України та завжди підтримував у нас цю надію. Він просто робив свою справу без гучних слів та не чекаючи на визнання», – згадує дружина.

Юрія Демішкана поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Його життя було прикладом мужності, сили духу та вірності власним принципам. Він умів бути надійним другом, люблячим чоловіком і батьком, успішним підприємцем та відданим воїном.

Вічна пам’ять Герою!

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.