Його війна тривала лише 64 дні. Та цього вистачило, щоб проявити справжній героїзм і незламність… 5 жовтня 2023 року на війні загинув 22-річний захисник України Богдан Миколайович Мартинюк. Молодий воїн до останнього подиху боровся за свободу, за рідних і за незалежну Україну.
Народився Богдан 24 травня 2001 року у селі Біличин Барського району в працьовитій сільській родині. Ріс разом зі старшою сестрою Андріаною. Навчався у Ялтушківській загальноосвітній школі, де зарекомендував себе старанним, дисциплінованим і відповідальним учнем. У класі відповідав за спортивно-масову роботу та сумлінно виконував громадські доручення.
Богдан був активним учасником військово-спортивної гри «Джура», де виконував обов’язки ройового. Саме там проявлялися його витривалість, лідерські якості, дисциплінованість і прагнення до перемоги. Захоплювався футболом, волейболом та легкою атлетикою. Однокласники й учителі пам’ятають його стриманим, ввічливим, чесним і щирим хлопцем, який завжди був готовий підтримати тих, хто потребував допомоги.
Після школи Богдан вступив до Вінницького транспортного коледжу на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія». Після другого курсу перейшов на заочну форму навчання та поїхав працювати за кордон. Працював майстром-монтажником з утеплення фасадів багатоповерхівок. Робота вимагала сміливості, витривалості та сили характеру — якостей, які згодом стали йому у пригоді під час військової служби.
«Мій брат Богдан працював, заробляв кошти, планував створити сім’ю, – каже сестра Андріана. – Паралельно займався спортом, мав хороші бійцівські навички, міг постояти за себе та за своїх близьких. Він мав багато друзів серед спортсменів, які могли в будь-яку хвилину підтримати та допомогти. Був добрим, чуйним, вірним другом, люблячим сином та братом, турботливим дядечком. Він – хрещений батько моїх дітей – донечки Лізи та синочка Тимура.
Богдан любив музику, мав Божий дар гарно співати й читати реп. Захоплювався полюванням, яким його ще в ранні роки зацікавив батько. Відтак умів вправно поводитися зі зброєю. Вів здоровий спосіб життя».
Про своє рішення добровільно стати до лав захисників України Богдан повідомив рідним 1 серпня 2023 року, коли вже пройшов медичну комісію. Його позивний був «Смерч». Після кількох тижнів навчання у Краматорську він вирушив на Донеччину. Служив розвідником 2-ї групи спеціальної розвідроти розвідувального батальйону військової частини А4010.
Бойове хрещення Богдан прийняв уже під час першого виходу на позиції. Коли група потрапила під ворожий вогонь і з’явилися поранені, розвідник Мартинюк виніс із поля бою чотирьох побратимів, фактично врятувавши їм життя. За цей вчинок його нагородили відзнакою у вигляді спеціального шеврона бойового підрозділу.
Війна Богдана Мартинюка тривала 64 дні. Під час виконання чергового бойового завдання в районі села Кліщіївка група бійців, у складі якої був і він, потрапила під щільний артилерійський обстріл окупантів. Богдан загинув на полі бою від травм, несумісних із життям.
У пам’яті земляків Богдан Мартинюк залишився щирою, доброзичливою та світлою людиною.
«Втрата такої людини, як Богдан, – це невгамовний біль, який ніколи нас не покине… Це було щастя — дружити з ним, спілкуватися, розділяти радощі цього життя», – написав у соцмережі побратим Богдана з позивним «Гарячий».
Пам’ять Богдана Мартинюка вшанували у селі Ялтушків. Його портрет встановили на Алеї Слави Героям, а в місцевому ліцеї відкрили меморіальну дошку.
Вічна пам’ять Герою!
Віктор Зеленюк
Світлини надані автором
Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.
