Він повернувся з Естонії, щоб узяти до рук зброю і мужньо боронити свою землю від окупантів.

5 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув 44-річний воїн Олександр Косаківський — справжній патріот України, який ще за життя став символом мужності та самопожертви заради Батьківщини.

Олександр народився 18 серпня 1980 року у селі Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області. Виріс у звичайній українській родині Василя Івановича та Надії Василівни Косаківських. У 1996 році закінчив дев’ять класів місцевої школи, згодом навчався у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства, а пізніше — у Вінницькому інституті регіональної економіки та управління, де здобув фах юриста.

З 2006 року Олександр працював за спеціальністю в Мурованокуриловецькій райспоживспілці, однак любов до землі стала визначальною у його житті. У рідному селі він заснував фермерське господарство «Світанок», займався рослинництвом і тваринництвом. Окрім цього, розводив шиншил і навіть узагальнив власний досвід у книзі «Шиншила».

Згодом доля подарувала Олександру кохання. З Оленою він познайомився у соцмережі. Подружжя одружилося, і в них народився син Данило, який став для батька справжнім сенсом життя. Олександр дуже любив сина, багато часу проводив із ним, займався спортом, розповідав про Україну. Мріяв виростити його справжнім патріотом, доброю і гідною людиною, передати свої знання та життєвий досвід. Та, на жаль, життя розпорядилося інакше.

На початку повномасштабного вторгнення Олександр перебував в Естонії, де переймав досвід ефективного ведення господарства. Уже 24 лютого 2022 року він прийняв свідоме рішення повернутися в Україну і стати на її захист. Через Литву, Латвію та Польщу його підвіз естонський колега-фермер до кордону, далі він самостійно дістався Мурованих Куриловець. У знайомої продавчині залишив речі, а сам одразу вирушив до військкомату. І лише потім зателефонував батькам: «Я приїхав додому і йду на фронт, заберете речі…».

25 лютого 2022 року Олександр Косаківський добровільно долучився до лав 120-ї бригади територіальної оборони. Під час бойових дій отримав важке поранення. Попереду було тривале лікування — понад два з половиною місяці. Після відновлення він знову повернувся до побратимів на Харківщину. Через стан здоров’я його перевели зі штурмового підрозділу до саперного взводу.

Загинув Олександр під Вовчанськом — підірвався на міні. Він не шкодував ні життя, ні здоров’я заради України, своїх батьків, коханої дружини Олени, маленького сина Данила, сестри Ірини та всіх нас.

Він міг жити, ростити сина, радіти його успіхам, працювати на землі, будувати родинне щастя, підтримувати батьків…

Його життя обірвалося 5 жовтня 2024 року — у день народження дружини. У той день маленький Данило залишився без батька.

Олександр Косаківський залишив по собі світлу пам’ять і приклад справжньої відданості рідній землі.

Поховали Героя з військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

4 серпня 2025 року засновник ГО «КРИЛА ЯНГОЛА – ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ» Микола Заболотний виготовив і передав батькам Олександра іменний дрон сина-воїна, який нині нищить ворога на Харківщині.

Нехай ніколи не в’януть квіти на могилі нашого Героя. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Віктор Зеленюк
Світлини надані автором

Онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв» реалізовується журналістами медіа-холдингу “Новини Вінниці”, за підтримки ГО “Ми-Вінничани”, Благодійного Фонду “МХП – Громаді”, Благодійного Фонду Миколи Філонова.