Тростянецька громада попрощалася зі своїм Захисником — Сергієм Сергійовичем Гончарем із села Буди. 12 лютого 2026 року в Павлограді на Дніпропетровщині його серце зупинилося. Воїну було 55…

Про втрату повідомила Тростянецька селищна територіальна громада.

Сергій народився 13 листопада 1970 року в селищі Дубина. Усе його життя було нерозривно пов’язане з рідною землею. Закінчив Будянську школу, здобув професію маляра-штукатура у Вінницькому СПТУ №7, відслужив строкову службу. Після армії повернувся додому, працював у будівельній бригаді. Він умів працювати руками і серцем, створюючи добробут для своєї родини.

Односельці згадують його як щирого, відкритого, небайдужого чоловіка. Сергій Сергійович завжди знаходив час для доброго слова, підтримки чи поради. Люблячий батько, турботливий господар — коли дружина Любов Володимирівна поїхала працювати за кордон, він узяв на себе всі родинні обов’язки: виховував дітей, дбав про господарство, тримав дім у ладі. Його оселя була місцем тепла й спокою.

У 2025 році Сергій Гончар став до лав Збройних Сил України. Сержант, командир відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки 3 механізованого батальйону військової частини А4977 — він без вагань залишив мирне життя й став на захист держави.

12 лютого 2026 року його життя обірвалося. Пішла людина, яка багато зробила для своєї родини й для країни. Осиротіли діти, згорьована дружина, брат і сестра, рідні та близькі.

Вічна пам’ять Герою!