15 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Покровська на Донеччині, Сергій Шленськовий отримав тяжкі поранення. Медики докладали всіх зусиль, однак ушкодження були несумісними з життям.

Сергій навчався у Вапнярському ліцеї №2, де його відзначали за відповідальність та стриманий характер. Після закінчення школи переїхав до Одеси, вступив до автодорожнього технікуму. Після закінчення почав працювати. Був інструктором в автошколі — спокійним, уважним, таким, якому довіряли навіть найневпевненіші учні. Хоч життя Сергія було пов’язане з Одесою, він завжди зберігав теплий зв’язок із рідною Вапняркою.

У місті він створив сім’ю — разом з дружиною Яною будував власний дім. Найбільшою радістю для нього були доньки Аріна та Кіра. У будь-яку вільну хвилину телефонував їм, підтримував, цікавився їхніми справами. Для родини Сергій був надійною опорою.

З початком повномасштабної війни Сергій без вагань став на захист України. Він служив чесно й самовіддано, виконуючи обов’язки з притаманною йому відповідальністю.

15 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання Сергій отримав критичні поранення, від яких згодом помер. Його поховали в Одесі — місті, що стало для нього другим домом і де зростають його донечки. Пам’ять про Сергія залишиться в його родині, серед побратимів та всіх, хто знав його як сумлінну, спокійну й віддану людину.

У воїна залишилися мама Надія Миколаївна, сестра Оксана, дружина Яна та двоє дітей.

Вічна пам’ять Герою!