27 січня 2024 року на Донеччині, поблизу села Костянтинівка Мар’їнського району, від влучання снаряда загинув Навертюк Віктор Миколайович.
Віктор народився 15 квітня 1991 року в селі Зведенівка. Мав молодшу сестру Ольгу. Батьки були розлучені, тож діти жили з мамою. Вона займалася швейною справою, малювала ікони та портрети на замовлення, була творчою і натхненною жінкою.
У 2008 році Віктор закінчив школу в селі Ялтушків (нині — Барська громада, Вінницька область). У школі був спокійним і тихим хлопцем, займався спортом, їздив на змагання.
Після цього вступив до Барського професійного будівельного училища, де здобув диплом кваліфікованого робітника за спеціальністю «Столяр-будівельний верстатник деревообробних верстатів». Згодом навчався в Харківському індустріально-педагогічному технікумі за спеціальністю «Професійна освіта. Будівництво», а диплом бакалавра отримав за напрямом «Деревооброблювані технології».
Після навчання пішов до армії, і саме там вирішив присвятити життя військовій справі. У 2017 році пройшов відбір до Сил спеціальних операцій України, де служив у бойовій групі в Хмельницькому до 2022 року. Пізніше його перевели до Барської військової частини. Віктор служив у 70-му окремому полку підтримки (в/ч А0853) у складі інженерних військ ЗСУ, обіймав посаду командира інженерно-саперного відділення. За службу мав численні відзнаки та грамоти.
Позивний «Тихий» красномовно характеризував Віктора. Він був спокійним, розсудливим, мужнім, із щирим та небайдужим серцем. Успадкував від матері творчість: любив грати на гітарі, писав вірші й пісні, малював, займався садівництвом і вирощував квіти.
У 2018 році Віктор одружився зі своєю коханою Анжелою. Дружина згадує, що за весь час подружнього життя чоловік жодного разу не образив її — ні словом, ні ділом, бо справді вмів кохати.
«Завжди називав мене не Анжела, а моя “Бу Бу” — від слова бусінка», — пригадує дружина.
Віктор мріяв про донечку. У 2022 році в подружжя народилася донька Майя, а згодом — синочок, який прожив лише шість годин. Тоді Віктор приїхав, щоб обійняти та підтримати дружину. Це була їхня остання зустріч: через чотири місяці чоловік загинув.
27 січня 2024 року Віктор Навертюк загинув від влучання снаряда, скинутого ворожим безпілотником. Поховали Героя 30 січня в селі Ялтушків на Вінниччині.
Побратими згадують, що він завжди ділився досвідом, навчав, підтримував. Хлопці прагнули воювати поруч із ним, адже цінували його великий бойовий досвід і поважали за людяність.
Для дружини Анжели Віктор був справжнім натхненником. Після його загибелі вона знайшла в собі сили відкрити кав’ярню на честь коханого чоловіка.
«Щомісяця Віктор дарував мені вазони замість квітів. Казав: квіти швидко зів’януть, а вазони ще довго нагадуватимуть про його кохання і турботу. Тому в нас їх було дуже багато. На його честь я відкрила кав’ярню. Він завжди мріяв мати власну невеличку справу, пов’язану з кавою, і я повинна була здійснити його мрію», — розповіла Анжела.
Вічна пам’ять Герою!
