26 жовтня 2024 року о четвертій годині «Жужик», «Торнадо» та «Леброн» вийшли на завдання, де розпочався бій з нерівними силами противника. Наші бійці бились до останнього патрона і останнього подиху…
Юрій Поліщук народився 21 серпня 1999 року у місті Вінниця в родині Андрія Григоровича та Інни Федорівни Поліщуків, де був молодшим сином після старшої доньки Віти. Навчався у Вінницькому колегіумі № 29.
Юра гарно навчався в школі та брав активну участь у шкільному житті. Жоден захід не проходив без його участі: від маленького гномика у новорічному вечорі в першому класі — до головної ролі Вакули у виставі «Вечори на хуторі біля Диканьки» в 11 класі.
Він любив точні науки, перемагав у міських олімпіадах, постійно займався спортом і мав багато друзів.
Після закінчення школи здобув освіту інженера-енергетика у Вінницькому національному аграрному університеті.
У 2014 році, будучи 14-річним підлітком, як і всі в Україні, відкрив для себе полк «Азов».
Згодом став хрещеним батьком старшого племінника Жені. Саме в той час, коли народився його менший племінник Дмитрик, Юра повіз документи в Київ на вступ до «Азову».
Під час навчання у Вінницькому національному аграрному університеті Юрій познайомився з Танею. Це було справжнє кохання. У травні 2023 року Юра і Таня придбали крихітне кошеня і назвали його «Жужиком». Це була справжня дружба між Юрієм і Жужиком. Саме тому Юра взяв собі такий позивний. Побратися Юрій і Тетяна планували одразу після перемоги.
Під час війни Юрій, не чекаючи досягнення мобілізаційного віку, добровольцем записався до військової частини 3057. Після закінчення базового курсу бойової підготовки та отримавши омріяного шеврона, продовжив службу: у 3-му відділенні 3-го взводу спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення військової частини 3057 Національної гвардії України полку «Азов».
Юрій був на посаді помічника гранатометника у званні солдата. Воював на Торецькому напрямку. Мав виходи на першу лінію бойового зіткнення. За словами побратимів, «Жужик» воював як мужній, сміливий, відважний, надійний та впевнений воїн. У перший свій вихід на позиції він із побратимами потрапили в оточення, з якого виходили вісім днів, при цьому захопивши двох полонених.
Останній свій бій Юра («Жужик») прийняв у селі Леонідівка Бахмутського району Донецької області. 26 жовтня 2024 року о четвертій годині «Жужик», «Торнадо» та «Леброн» вийшли на завдання, де розпочався бій з нерівними силами противника. Наші бійці бились до останнього патрона і останнього подиху…
Востаннє батьки бачилися з сином у червні 2024 року.
Останнє повідомлення від сина прийшло 26 жовтня 2024 року о 03:08 ранку, перед тим як мав виходити на завдання: «Ми одягаємося, будемо виїжджати, скоро повернусь, люблю вас».
«Юра горів життям, мріяв, кохав, дружив! Він віддав найдорожче, що в нього було, заради нас та України. Ні страх, ні надважкі випробування та умови життя піхотинця його не злякали. У свої 25 років він став нашим Героєм і Небесним Захисником! Він доєднався до лав таких же мужніх лицарів і триматиме наше небо», — говорить мати Юрія.
Загинув Юрій Поліщук Андрійович від множинних вогнепальних, кульових та осколкових поранень у населеному пункті Леонідівка Бахмутського району Донецької області.
Вічна пам’ять Герою!
