9 серпня 2025 року в бою загинув старший солдат Станіслав Володимирович Демидчик.

Станіслав народився 7 вересня 2002 року в селі Ковалівка у багатодітній родині. З дитинства був вихований у любові до правди та України. Після закінчення школи навчався у Надбузькому професійному аграрному ліцеї. Змалку був щирим, добрим, готовим прийти на допомогу кожному. Його згадують як хлопця з великим і добрим серцем.

У жовтні 2021 року розпочав строкову службу у Калинівці, де став кінологом.

З початком повномасштабної війни Станіслав без вагань вирушив на фронт. У вересні 2024 року він продовжив службу у мінометній батареї 14-ї бригади оперативного призначення «Фенікс».

На війні Станіслав служив старшим навідником обслуги міномета у складі оперативно-тактичного з’єднання 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». До останнього подиху залишався вірним Військовій присязі, героїчно тримав позицію, прикриваючи побратимів і рідну землю.

Створив власну сім’ю з коханою Вікторією. У них народився маленький синочок Артем. Хлопчик був його гордістю та найбільшою мотивацією жити й боротися.

9 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання зі стримування російської агресії в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області, старший солдат Станіслав Демидчик загинув.

Для батьків він був надією, для братів — прикладом, для друзів — надійною опорою, для побратимів — братом, який ніколи не зрадить.

У день прощання з Станіславом у небі над кладовищем з’явилися білі лелеки, які, за словами присутніх, стали символом того, що душа Героя піднялася в небо.

Вічна пам’ять Герою!